Як Вугледар став місцем бойової ганьби Росії та смерті еліти окупаційної армії
Напередодні річниці початку повномасштабної війни, російське керівництво мріє про здобуття хоч якихось перемог на будь якому напрямку. Путіну дуже потрібно розповісти своєму населенню про велич армії та пояснити, чому лише за останні місяці загинули десятки тисяч солдатів.
За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, хоча наразі Путін і не передумав знищувати Україну, його апетити суттєво скоротилися до виходу на кордони Донецької та Луганської областей. Мовляв, як тільки Донбас буде захоплено, можна буде говорити про рішучу перемогу, завершення "СВО" та готуватися до наступної наступальної фази війни.
До теми Байдужість командування вражає: через колосальні втрати росіяни масово ховають чужих рідних
Втім, загарбницька армія настільки ж далека від адміністративних кордонів Донеччини, як Росія від цивілізації. Навіть попри те, що певні мінімальні успіхи та просування за останні місяці путінські ординці все ж таки продемонстрували.
Новий наступ вже почався
Оскільки шайці російських очільників дуже потрібно затягнути війну, а сідати в оборону бункерний фюрер не захотів, воєначальники різного рівню кілька місяців готували десятки тисяч "ваньків" для відправки на забій.
- Поки мобілізовані перебували на полігонах в нелюдських умовах, генерали визначалися з тактикою, яку цього разу будуть застосовувати для вирішальної фази "стрибка мангуста". Вибір дуже досвідчених Шойгу та Герасимова впав на дуже надійний підхід лобових штурмів укріплених позицій.
- При цьому ватажок російського генштабу як автор плагіатор концепції гібридної війни, вирішив ще більше активізувати інформаційну роботу як зі своїм населенням, так і з жителями України. Аби й нас залякати, і росіян підбадьорити, видаючи локальні посилення бойових дій на фронті за стратегічні наступальні дії.
- Першочергово в такий спосіб фанерні генерали хочуть показати як своєму народу, так і царю Путіну, що загарбницьке військо все ж таки ще на щось здатне. Крім того, зрозумілим є і той факт, що Шойгу ще сподівається на здобуття успіху, який його підлеглі так чи інакше хоч десь зможуть розвинути.
Однак, для цього загарбникам потрібно не просто прорвати фронт у багатьох місцях, але й успішно рухатися вперед. При цьому, мовиться не про оточення якогось села площею в кілька гектарів, а про величезну ділянку одразу двох областей.
Тож із урахуванням того факту, що загарбники безуспішно б'ються за Бахмут вже понад 8 місяців, ідея Герасимова та його тувинського друга виглядає не надто реалістичною. Особливо на фоні "успіхів" як на північній ділянці донбаського фронту, так і на південній.
Звісно, намагання росіян буквально витискати захисників України з позицій безперервними навалами "гарматного м'яса" цілком можуть призвести до певних просувань вглиб наших територій, але при цьому існує й інша сторона медалі – нездатність Росії швидко поповнювати втрачену техніку та забезпечувати свої підрозділи потрібною чисельністю танків, БМП та БТРів. За цих умов особовий склад багатьох підрозділів дуже швидко закінчується, а Путіну рано чи пізно доведеться оголошувати чергову мобілізацію та знову "з коліс" кидати десятки тисяч "чмобіків" на фронт. Тим не менше, очікуваний наступ російських військ вже триває, а окупанти, судячи з усього, будуть поступово нарощувати тиск на Сили оборони України.
Про це свідчить сам факт активізації бойових дій як на Донбасі, так і на Запоріжжі, посилене використання загарбниками безпілотників оперативно-тактичного рівня, а також збільшення фактів застосування авіації.
Вдруге поклали елітну бригаду
Мабуть, найбільш ілюстративним прикладом того, як відбувається цей рішучий наступ, може слугувати чергова спроба росіян захопити Вугледар. Після попереднього стрибка на місто та його околиці, коли 155 бригада морської піхоти фактично припинила своє існування, загарбникам знадобилося майже 2 місяці для підготовки нової хвилі наступу на цьому напрямку.
Оскільки Шойгу хотів протиставити окупацію Вугледару всім перемогам Пригожина, до активізації бойових дій росіяни готувалися затято та серйозно. Генерали заново зібрали "елітну" частину тихоокеанського флоту з мобілізованих, доповнили її підрозділами 58-ї загальновійськової армії, 40-ї бригади морської піхоти, 42-ї мотострілецької дивізії та найманцями приватної компанії російського міністра оборони "Патріот". При цьому, всі штурмові загони цих угруповань забезпечили бронетехнікою та танками. Мовляв, цього разу зберемо більше сил, тепер вже точно все захопимо.
Та вологим мріям російських планувальників не судилося збутися. Все та ж багатостраждальна 155 ОБМП посунулася на місто, але зазнала великих втрат та відійшла. Бійці, які вижили, довгий час відмовлялися йти в бій, але каральні загони кадировців їх таки "вмовили". Тоді на Вугледар почалася чергова навала, через яку всі російські воєнкори та експерти буквально "заскавчали" від обурення. Бо як виявилося, лобова атака на позиції підготовленого супротивника, який ще й перебуває на панівній висоті, – ідея так собі. Особливо, якщо ти їдеш штурмувати відкритими полями, у стилі парадної колони. Зрозуміло ж, що весь десант "елітних" морпіхів, танкістів та мотострілків було знищено ще до під'їзду на лінію вогню.
Дивіться відео, як українські військові денацифікують росіян під Вугледаром:
155 бригада морської піхоти вкотре втратила свою боєздатність: від її особового складу залишилося близько 10%. В інших підрозділах справи кращі, але ж і бажання повторювати "героїчну" спробу стрибка на Вугледар чомусь ніхто не виказує. Особливо ті, кому довелося тікати з поля бою, застрибуючи на броню. Оскільки ж нищівний та не перший розгром елітних морпіхів детально зняли та показали оператори наших БПЛА, а феєричні кадри з БМП, яке чавить своїх, танкістом, який горить та тікає подалі від підбитої машини, подивилися десятки тисяч росіян, на болотах почалося виття, яке можна почути аж на Закарпатті.
Терористи, що вважаються лідерами думок, диванні експерти та фанати "русского міра" наперебій проклинають бездарних полководців, згадують Сталіна та закликають ввести практику розстрілів кожного, хто тікатиме з поля бою, а також навіть обзивають мобілізованих та утилізованих морпіхів.
Що робити у подібній ситуації, російські генерали поки що не вирішили. За даними українських спецслужб, швидше за все, Герасимов намагатиметься швидкоруч замінити розбиті бригади іншими та свіжішими, після чого, загарбники повторятимуть такі атаки раз за разом.
Спроби росіян безперервно наступати впродовж певного часу на різних напрямках будуть насправді потужними та виснажливими для захисників України. Звісно, загарбники можуть досягнути якихось локальних успіхів на певних ділянках зони бойових дій, однак загалом плани наступальної кампанії із захоплення Донбасу виглядають чимось надзвичайно амбітним та неймовірним.