Найстабільніший фронт приховує серйозну проблему Росії: що відбувається на Дніпрі

Що відбувається на Придніпровському напрямку?

Наразі противник утримує позиції вздовж лівого берега річки Дніпро, на ділянці від її гирла до району Василівки, не проводячи при цьому активних та широкомасштабних наступальних дій. Про це пише Костянтин Машовець.

Поточна ситуація на Придніпровському напрямку характеризується відносною стабільністю. Обидві сторони використовують переважно дистанційні засоби ураження для ударів і нальотів по бойових порядках одна одної на тактичній і частково оперативній глибині. Водночас вони практично не проводять масштабних штурмових дій.

Бойові зіткнення між сторонами час від часу відбуваються на острівній частині дельти Дніпра, а також вниз і частково вгору по річці від залишків дамби Каховської гідроелектростанції. Сторони переважно діють силами малих піхотних груп, ведучи боротьбу за окремі позиції у сірій зоні вздовж річкового русла, активно використовуючи при цьому різні малі плавзасоби. Усе це супроводжується активною діяльністю в тактичній зоні різних груп і підрозділів БпЛА обох сторін.

Водночас російські війська на цьому напрямку активно використовують різні засоби ураження для ударів не лише по військовій, а й по цивільній інфраструктурі: комунікаціях, цивільних автомобілях, по людях тощо. Причому, іноді й на значній відстані від власних позицій на лівому березі Дніпра.

Наразі і українські, і російські військові змогли зайняти кілька тактично важливих позицій у сірій зоні за допомогою малих піхотних груп і закріпитися там.

• Очевидно, що на південний схід від села Козомис ЗСУ контролюють кілька позицій на островах, аж до основного русла річки.

• Своєю чергою, російські війська зайняли кілька позицій у районі села Білогрудове на Потьомкінському острові, маючи можливість інтенсивного ведення вогню по району Корабел у Херсоні, а також у самій дельті Дніпра на південь від того ж Кізомиса.

• Ймовірно, ЗСУ продовжують контролювати низку позицій на напрямку Антонівка – Олешки на лівому березі Дніпра.

• Російські підрозділи, найімовірніше, змогли закріпитися на березі головного русла річки на напрямку Козачі Лагері – Іванівка. Крім того, вони час від часу наполегливо намагаються розширити цю ділянку свого контролю.

По суті, від Кінбурнської коси до залишків дамби Каховської гідроелектростанції на цьому напрямку триває активна війна малих піхотних груп за контроль над тактично важливими "рукавами", протоками та островами. При цьому, річка Дніпро слугує своєрідною природною ЛБЗ для обох сторін.

У якій пастці опинилися російські війська?

Тепер щодо майбутніх перспектив розвитку ситуації на цьому напрямку.

Командування російського УВ "Дніпро" зосереджує основну увагу на правому фланзі своєї операційної зони, а саме на Оріхово-Запорізькому напрямку, де має одночасно вирішувати два протилежні за своїм характером завдання. А саме – стримувати наполегливі контратаки ЗСУ фактично на самому Запорізькому напрямку, і пробувати прорватися в їхній Оріхівський район оборони. 

Це досить красномовно підтверджується тим, що саме тут зосереджена найпотужніша армія цього угрупування – 58 ЗВА. До того ж вона має дуже міцний "шлейф" підсилення з Повітрянодесантних військ, а також інших двох армій цього угрупування.

У таких умовах командування УВ "Дніпро" має своєрідну спокусу ще більше посилити 58 ЗВА силами, розгорнутими саме на Придніпровському напрямку.

До цього його також підштовхує той факт, що на Придніпровському напрямку все відносно "спокійно" і тому явно недоцільно утримувати там значну кількість боєздатних сил. А тим паче робити це саме в той момент, коли наступ на Запоріжжя та Оріхів явно зупинився, а підрозділи, які там діють вже суттєво "зношені".

Такі спокуси охоплюють не лише командування УВ "Дніпро", а й його вище командування. Нічим іншим неможливо пояснити раптове перекидання, майже повним складом головної дивізії 18 ЗВА у район Часового Яру цієї весни.

Але, як завжди, є нюанс. Командування УВ "Дніпро" просто не може дозволити собі забирати сили і засоби з Придніпровського напрямку для потреб різних "активних" оперативних напрямків. На це є дві причини.

Перша причина. Так, сьогодні на Придніпровському напрямку точаться бої місцевого значення за кілька островів, зарослих очеретом, але якщо "завтра" раптово виникнуть ще одні "Кринки" і одночасно з контратаками Сил оборони України в напрямку Токмаку? 

Хто забув, нагадаю, що командуванню УВ "Дніпро" знадобилося щонайменше 9 місяців та зусилля двох повноцінних дивізій і двох окремих бригад, аби нарешті вибити з лівого берега в районі села Кринки кілька піхотних груп СОУ. До того ж ці бої були дуже впертими, а навколишні ліси були практично завалені потрощеною російською воєнною технікою. Саме там "Мадяр" вперше на практиці продемонстрував, що таке "масове використання дронів на окремо взятій ділянці тактичної зони".

Друга причина полягає у кампанії ударів безпілотників СОУ по оперативних комунікаціях та логістиці російських військ по всій їхній південній стратегічній операційній зоні. Починати саме у таких умовах будь-яке значне перегрупування не є вдалою ідеєю. Особливо, якщо для цих цілей у вас буде дизель і бензин лише строго за нормою.

Звісно, можна спробувати це робити приховано, вночі. Але це буде довго, виснажливо і не обов'язково "без втрат". Може статися так, що врешті-решт ці сили та засоби прибудуть до нового місця свого зосередження запізно і не в найкращому стані.

Тому російське командування навряд чи буде прагнути максимально послабити своє угрупування на Придніпровському напрямку на користь інших напрямків. Принаймні, воно буде обережним. Адже може виявитись, що такі дії коштуватимуть критично дорого. Хоча, звісно, воно таки захоче знайти щось додаткове для Запорізького напрямку (і, можливо, для інших напрямків).

Попри низку апокаліптичних послань Стрєлкова-Гіркіна щодо майже неминучого наступу Києва на Півдні, наразі СОУ не мають достатньо сил і засобів для організації оперативної наступальної операції у південній стратегічній операційній зоні, зокрема й оперативній дирекції Токмак – Мелітополь. Це очевидно.

Однак вони здатні поступово виснажувати систему матеріально-технічного забезпечення на тактичному та оперативному рівнях обох російських угрупувань військ, що діють у південній стратегічній операційній зоні (УВ "Дніпро" та УВ "Схід"), завдяки БпЛА. Особливо, якщо спочатку "відімкнути" від цієї схеми альтернативний до сухопутного коридору маршрут переміщення російських військ через окупований Крим.

Російське УВ "Дніпро" перебуває у найбільш вразливому становищі. Воно вже просунулося на захід далі, ніж решта російських угрупувань, відповідно, має найдовше за відстанню "плече підвозу" МТЗ. Ба більше, майже все воно розташоване у зоні активного впливу СОУ. Тому це угрупування першим почне суттєво виснажуватися з логістичного погляду.

Отже, командувачу УВ "Дніпро" незабаром доведеться ухвалити низку досить складних рішень.