Розпад СРСР: чому ностальгія не відпускає третину українців

24 червня 2020, 07:01
Читать новость на русском

33% громадян України шкодують, що відбувся розпад СРСР. Про це свідчать дані свіжого соціологічного дослідження. Чому ностальгія за радянськими часами досі жива, читайте у статті на сайті 24 каналу.

Половина українців не шкодує про те, що більше не існує СРСР, водночас кожен третій хотів би повернути ті часи – такі дані опитування, які опублікували КМІС.

Детально про це читайте тут Кожен третій українець шкодує про розпад СРСР

Люди в Україні або ідеалізують колишній СРСР, або ж вкрай негативно ставляться до минулого. Таку думку у коментарі для сайту 24 каналу висловила політична психологиня Світлана Чуніхіна.

Це доводить й соціологічне дослідження КМІС – згідно його даних, 50% українців не шкодують, що СРСР розпався, але доволі велика кількість наших громадян мають протилежну думку, їх 33%.

Результати дослідження КМІС: Чи шкодуєте Ви про розпад СРСР / Інфографіка КМІС

Решта респондентів – 16% не змогли визначитись або відмовились відповідати.

Розпад СРСР: чому існує ностальгія

Варто зауважити, що серед тих, хто піддається ностальгії не всі пам’ятають радянське життя – 14% українців у віці до 30 років також шкодують, що СРСР розпався. Молоді люди можуть переймати спогади родичів, які певною мірою ідеалізовані.

Думка про минуле відрізняється й у залежності від регіону

• на Заході України більшість населення не шкодують про розпад СРСР – 69% проти 15%;

• у центральних регіонах співвідношення таке: 51% не шкодують, 32% – шкодують;

• на Півдні, Сході та Донбасі більшість за тими, кому жаль, що СРСР розпався: 41,5 – 49% залежно від регіону проти 35 – 39% тих, хто не шкодує.

Цікаво, що такий феномен присутній у всіх посткомуністичних країнах, зазначила Світлана Чуніхіна. До прикладу у Чехії аналогічне дослідження показало, що там також третина громадян ностальгують за комуністичним минулим.

Це пов’язано з відчуттям захищеності й гарантованості майбутнього, яке існувало у часи соціалізму,
– сказала Світлана Чуніхіна.

За її словами, радянські люди жили в завтрашньому дні, де немає ніякого болю і кінцевості буття. Людям не потрібно було шукати відповіді на вічні питання. Комуністична ідеологія змушувала думати тільки про те, як наблизити "світле майбутнє".

Люди, які пам’ятають СРСР згадують свою молодість й перед обличчям старості й смерті мимоволі тягнуться до свого минулого, визнають, що тоді було краще й ковбаса смачніша й хліб коштував копійки.

Черга в СРСР / Фото Агенція новин Фirtka.if.ua

Чимало людей страждають за духом колективізму й товариського ставлення один до одного. Радянські люди вірили, що в Союзі була справедливість, а про погане не пам’ятають, це також властиво людській психології.

Радянська й пострадянська людина

Проте варто відрізняти людей радянських й пострадянських, вважає журналіст Павло Казарін. Він пише на Крим.Реалії, що радянські люди жили у світі обмеженої інформації й не знали про злочини комуністичного режиму, особливо якщо їх родина не постраждала від нього. Пострадянських людей Казарін називає тими, хто свідомо відмовився від правди.

Пострадянська людина це явище зовсім іншого порядку. Вони знають про відкриті архіви, інтерв'ю дисидентів. Їм стала доступна інформація про масштаби репресій. Коли ніяких ілюзій з приводу радянської системи придушення інакомислення вже не залишилося,
– зазначає Павло Казарін.

Такі люди продовжують визнавати, що при совєтах було краще. Вони виправдовують комуністичний режим й всі його злочини свідомо. А ще виступають у ролі адвоката диявола й на перше місце ставлять свій персональний комфорт, хоча водночас існували репресії інших.

Львів'яни шукають серед розстріляних своїх рідних. 3 липня 1941 р. / Фото з архіву ЦДВР

"Зате космічні кораблі, зате всі боялися, зате стабільність", – кажуть такі люди. Місце наївності радянської людини зайняв цинізм пострадянської", – резюмував журналіст.

Яку небезпеку несе ностальгія за СРСР

Громадяни, які нудьгують за СРСР, зазвичай тяжіють до проросійських кандидатів і партій, орієнтуються на Москву, вороже ставляться до євроатлантичної інтеграції.

Якщо подивитись на дослідження КМІС, ми побачимо, що прихильники проросійської партії "Опоплатформа – за життя", яка є одним з наступників Партії регіонів, у більшості (83%) шкодують, що СРСР розпався. Проте прихильники Партії Шарія, яка також є проросійською, у більшості не шкодують про СРСР (50%). Напевно це через те, що цю партію підтримує більше молоді.

Відповіді респондентів на питання "Чи шкодуєте Ви про розпад СРСР?" / Інфографіка КМІС

Політична психологиня Світлана Чуніхіна пояснила, що тривалий час цінності радянської спадщини в Україні уособлювала Партія регіонів, але вона представляла інтереси великого капіталу й ніяк не могла називатися лівою, соціалістичною або ж комуністичною.

Це була партія олігархів й великих підприємців, а їх інтереси протилежні тим людям, які за них голосували,
– сказала Світлана Чуніхіна.

В Україні не існує адекватного лівого політичного руху, вважає експертка. Хоч соціальна й електоральна база для нього існує й вона доволі вагома.

Частину цього електорату забирають популісти ("Батьківщина", виборці Ляшко та інші), але інтереси людей, які стоять за цими політичними проектами також геть інші.

Більшість лівих рухів були зав’язані на проросійських настроях – але зараз така партія, яка поєднує радянське минуле й проросійські погляди не матиме в Україні успіху, наголосила Світлана Чуніхіна. Проте проукраїнська ліва партія має хороші шанси.

Коли українці припинять ностальгувати

На це питання важко однозначно відповісти, але безумовно подальший розвиток української держави, яка буде надавати її громадянам комфорт та впевненість у майбутньому прискорить процес. Остаточно ностальгія пропаде за 20-30 років, кажуть експерти, тоді, коли вже не залишиться людей, які пам’ятають життя при комунізмі.