З Маріуполя до Фінляндії через росію: розповідь українця, який двічі втікав від війни

12 липня 2022, 12:34

Через російських окупантів 22-річний Микита за своє життя вже двічі був змушений втікати з рідного дому. У 2014 році – з Донецька, а в 2022 році – з Маріуполя.

Про важкі випробування, обстріли, ночі в підвалі та шлях до Фінляндії юнак розповів платформі War Stories, яка поділилася ексклюзивною історією з 24 каналом.

До теми Коли він повернеться, спершу будуть сльози, а не відчуття щастя, – дружина захисника Маріуполя

Родина думала, що повернеться у Донецьк

У 2014 році сім'я Микити покинула рідне місто й переїхала на підконтрольну українському уряду територію. Упродовж 8-річної окупації переселенці кілька разів навідувалися у Донецьк. Вони сподівалися, що місто рано чи пізно деокупують й можна буде повернутися у рідні стіни. Однак згодом родина зрозуміла, що як раніше вже не буде й потрібно починати життя заново.

Микита почав розвиватися та облаштовуватись у Маріуполі. Однак 24 лютого 2022 року його життя знову змінилося. Пожити спокійно – не вдалося.

За день у місті зникли вода й електрика: яким був початок війни у Маріуполі

Ситуація у Маріуполі почала швидко погіршуватися. Вже наступного дня з початку повномасштабної війни на Лівому березі зникло електро- та водопостачання. Микиті довелося ходити по воду під звуки артилерійських обстрілів та бомбардувань.

Уже на початку березня почалися масові обстріли. Сім'я Микити більше не могла перебувати у своїй квартирі. В один день під обстріл потрапив їхній автомобіль, який був припаркований біля будинку.

Мобільного зв'язку також не було. То ж Микита ходив до сусідів на 9 поверх й біля вікон ловив мережу. Якось, коли хлопець вкотре намагався зателефонувати щодо евакуації, на 9 поверх будинку навпроти прилетів снаряд.

Тоді ми зрозуміли, що можемо бути наступними і треба переходити до надійнішого притулку. Мій тато працював на "Азовсталі" і сказав, що там є добрий притулок,
– розповів хлопець.

Шлях до "Азовсталі" та життя в підвалі

Зранку 5 березня сім'я вийшла зі свого дому в сторону меткомбінату "Азовсталь". Спершу у місті було тихо, однак на пів дороги родина потрапила під масовий артилерійський обстріл. Микиті разом з рідними довелося ховатися у житлових будинках. Згодом вони таки дійшли до "Азовсталі", однак через небезпеку туди вже перестали пускати цивільне населення. Завод контролювали Збройні Сили України й він став ціллю номер один для російських окупантів.

Людям довелося ховатися у майстерні місцевого училища на території "Азовсталі". 13 днів вони жили у сирому та холодному підвалі. Їжу готували на вогнищі, а продукти шукали по вже закритих магазинах.

Важливо Контужені діти шукали воду: звільнений з полону воїн розповів про жахи заблокованого Маріуполя

Евакуація з Маріуполя

18 березня в укриття, де була родина Микити, прийшли військові й сказали, що можна евакуюватися у сторону села Мелекіне. З Маріуполя сім'я виїхала на автомобілі інших людей з укриття. Загалом в машині їхало 8 людей.

Ми їхали розбитим містом і важко описати словами те, що ми побачили замість колись красивого Маріуполя. Дорогою ми потрапили під обстріл, а коли стали в чергу на виїзд із міста, чули звуки авіанальотів. Пізніше виявилося, що це був один із найсильніших обстрілів "Азовсталі" та маріупольського порту,
– пригадав Микита.

Маріупольці доїхали до Мангуша й розійшлися зі своїми супутниками. До Бердянська сім'ю Микити підвезли інші небайдужі люди. Виїхати на підконтрольну Україні територію було фактично неможливо. росіяни постійно обстрілювали гуманітарні коридори і через це евакуація відбувалася нерегулярно. То ж родина вирішила їхати в Євросоюз, але для цього потрібно було подолати важчий шлях – через росію.

Крим, Москва, Санкт-Петербург та Гельсінкі: родина пройшла через допити й блокпости

З Бердянська Микита виїхав в окупований Сімферополь. Дорогою родина перетнула 18 ворожих блокпостів. Хлопець розповів, що пережив пекельні приниження, адже росіяни просто так не пропускали – лише після допитів та перевірок.

З Криму сім'я поїздом попрямувала у Москву, а далі в Санкт-Петербург і до кордону з Фінляндією.

Російський кордон ми проходили дуже важко, бо з нас знущалися. Мене допитували 4 години, а тата – 3. Мене звинувачували в тому, що я іноземний агент і працюю на якісь спецслужби, а тата – в тому, що він нібито воював,
– поділився юнак.

російські прикордонники розбирали мобільні телефону та ставили провокативні запитання. На щастя, родина це пережила й вибралася з пекла. Микита розповів, що фінські прикордонники зустріли їх дуже тепло й допомогли заїхати в Гельсінкі.

Ось так за 22 роки Микита став спершу переселенцем, а тоді вже біженцем. Завдяки росії його родина змушена вже втретє ставати на ноги й починати все спочатку.