Заради сина: історія Сергія Копищика, який після важкого поранення знову навчився ходити

До 24 лютого, як і тисячі інших українців, Сергій був цивільним. Та коли Росія масовано атакувала Україну, стояти осторонь не зміг і вже 25 лютого був у військкоматі.

Зверніть увагу Мусимо зробити все для перемоги: історії бійців Інтернаціонального легіону, які воюють в Україні

Чому? Бо не хотів, каже, "життя в рабстві", як у Росії. Не хотів, щоб хтось встановлював свої правила у його вільній країні й приносив сюди "русскій мір".

Спочатку служив у рідній Рівненській області, на українсько-білоруському кордоні, а у квітні опинився під Херсоном.

Там воював 4 місяці, поки не отримав важке поранення. Обстріл, після якого Сергій втратив кінцівки, стався, коли він з двома побратимами їхав на позицію.

"Щось прилетіло, а що… Чи САУ, чи міна – не можу так сказати", – пригадує воїн, який того дня втратив цих побратимів назавжди.

Цю історію записала команда "Характера" – платформи про українців, які надихають силою характеру, долаючи травми.

Історія Сергія Копищика: дивіться відео

"Я не могла слів підібрати. Не знала, що сказати, як реагувати. У мене ступор був такий, що ніяку емоцію не могла видати", – згадує першу розповідь Сергія про поранення Світлана.

Він спочатку навіть не зізнався їй, що в нього, крім ампутації ніг, також пробиті легені, пошкоджене око і є багато інших уламкових поранень.

Попри всі травми, пара вирішила боротись за відновлення воїна.

Дев'ять місяців Сергій і Світлана проводили в різних клініках і навіть встигли одружитись за цей час

Дівчина навіть по-тихому, без відома чоловіка, відправила заявку до центру реабілітації і протезування Superhumans.

Позитивну відповідь команда центру надіслала через декілька днів після цього, хоча їхній фізичний простір ще не працював.

Згодом Сергій отримав протези. Пара пригадує, що всі навколо були вражені тим, наскільки швидко Сергій почав ходити на протезах – лише за 2 тижні, хоча до того він перебував на колісному кріслі 9 місяців.

Сам Сергій казав, що найбільше його мотивувало народження сина, на яке вони чекали з дружиною. Вона якраз тоді була вагітна.

"Я хочу якомога швидше навчитися ходити і стати на ноги, щоб носити сина. На двох ногах стояти", – пояснював воїн.

Ще до Superhumans, під час перебування в Одеській лікарні, пара дізналася, що стане батьками. У пари народився хлопчик – 9 серпня, первісток Марко. Малюк став для Сергія потужною мотивацією. Воїн забрав його з пологового, усміхаючись та твердо стоячи на протезах.

Він носитиме його на руках. Як і планував.

Тепер Сергій мріє, щоб його син, заради якого він боровся, жив у вільній країні й щоб усі людські жертви не були марними: "Хочу, аби ми жили в такій країні, за яку му боремося. У такій, в якій хочемо жити".

Повну історію воїна дивіться в проєкті про сильний характер українців, який допомагає долати травму і відновлюватися для повноцінного життя.

Сергій знову навчився ходити заради сина / Фото, надані 24 Каналу

Дивіться більше неймовірних історій українців, які надихають силою Характеру, в YouTube та Instagram.

Автори: Діана Жвінкліс, Софія Пилипенко