Повідомляє 24 Канал з посиланням на Маловисківську міську раду. З весни 2023 року Сергій знову взяв зброю, щоб боронити Україну від російських загарбників, а свій останній бій прийняв 31 січня на Донеччині.
Дивіться також Луцьк прощається із захисниками: на війні загинули Богдан Барась та Олександр Лакей
Що відомо про Сергія Некрасова
Сергій Некрасов народився 15 квітня 1991 року в Скадовську на Херсонщині. У віці трьох років разом із родиною він переїхав до села Гладківка Голопристанського району.
Тато та мама Героя працювали на будівництві. У сім'ї, крім Сергія, росло ще двоє дітей – старший брат і сестра. Коли помер тато Сергія, турбота про сестру і брата, який хворів, лягла на дитячі плечі Сергія,
– розповіли у Маловисківській міськраді.
Через складні родинні обставини Сергій змушений був рано почати працювати. Після завершення 9 класу він влаштувався до місцевого господарства.
Після цього він проходив строкову службу в Чернігові. Коли Росія розпочала гібридну війну проти України, Сергій приєднався до ЗСУ та поїхав на Донбас. Участь в АТО він брав з 2014 по 2016 рік.
Сергій Некрасов / Фото Маловисківської міськради
Повернувшись додому, Сергій зустрів своє кохання та одружився.
"Став чудовим чоловіком і турботливим батьком для дітей дружини Катерини від попереднього шлюбу, які дуже любили Сергія та називали татом. У сім'ї згодом народилася спільна дитина – донька Софійка. Займалися з дружиною присадибним господарством, вирощували фрукти та овочі. З початком повномасштабної війни частина Херсонської області потрапила під окупацію. У 2022 році сім'я виїхала у село Пороги Кам'янець-Подільського району Вінницької області", – йдеться у повідомленні.
Зрештою Сергій знову змушений був взяти зброю в руки. 17 квітня 2023 року він був мобілізований другим відділом Могилів-Подільського РТЦК та СП Вінницької області. Навчання він проходив у Чорноморську Одеської області. Під час його служби родина переїхала до села Паліївка на Кіровоградщині.
Сергій служив оператором відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини А 4548. Був мужнім, сильним, витривалим, якими завжди були морські піхотинці. Загинув 31 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зеленівка Донецької області,
– розповіли в Маловисківській міськраді.
З воїном, який віддав життя за Україну, на другій малій батьківщині попрощаються 10 лютого. Поминальна панахида розпочнеться о 10:00 в Храмі Праведної Єлизавети в селі Паліївка. Церемонія прощання почнеться о 11:00.