На початку 1991 року перший президент СРСР Михайло Горбачов підготував нову союзу угоду, яка мала прийти на заміну договору про утворення радянського союзу, підписаного у 1922 році. Новий документ передбачав створення конфедерації - Союзу Суверенних держав на заміну СРСР та фактично означав децентралізацію влади та виведення членів колишнього Союзу з-під впливу Москви.
Ідея страшно не подобалася старій партійній номенклатурі, яка не могла змиритися з фактичним розпадом СРСР. Було прийнято рішення організувати Державний комітет з надзвичайного стану, щоб завадити підписанню договору.
На чолі заколоту стояв віце-президент СРСР Генадій Янаєв.
Діяти заколотники вирішили, коли президент СРСР Михайло Горбачов лікувався в Криму. 18 серпня група ДКНС полетіла до Форосу, де була резиденція Горбачова. Коли путчисти розповіли президенту СРСР про ситуацію, та поцікавилися, що він буде робити, Михайло Сергійович страшенно злякався.
Потім, через 10 років, Горбачов розповідатиме, що намагався чинити опір заколотникам. Але панічні настрої колишнього генсека зафіксовані в численних допитах путчистів.
19 серпня Янаєв підписав указ про запровадження в СРСР надзвичайного стану. В Москву увійшли танкові бригади та підрозділи повітряно-десантних військ. Горбачова оголосили таким, що не може виконувати обов'язки. Війська ДКНСівців зайняли ключові точки столиці. Заколотники планували заарештувати президента РСФСР Бориса Єльцина, але вирішили цього не робити, а лише приставили до нього спостерігачів з КДБ. Цей факт зовсім не завадив Єльцину після оголошення надзвичайного стану моментально зібрати своїх однодумців, влаштувати в центрі Москви багатотисячний мітинг та оголосити ДКНС поза законом.
19 та 20 серпня вулиці Москви заполонили сотні тисяч противників перевороту. Люди окопалися біля будівлі Верховної Ради СРСР. Завдяки вмовлянням народу на бік повстанців стали масово переходити солдати, яких в Москву звезли заколотники. Ті, що залишалися на боці путчистів, при всьому бажанні не могли втрутитися - адже перед походом на Москву екіпажам танків та бронемашин не видали боєкомплектів.
21 серпня путч ДКНС фактично завершився. Війська вивели з Москви, Верховна Рада СРСР визнала путчистів поза законом. В Москві почалися масові народні гуляння, люди вітали Бориса Єльцина та раділи завершенню перевороту. Учасників ДКНС заарештували, усі вони постали перед судом за звинуваченнями у державній зраді.
Невдалий переворот лише наблизив остаточний розвал СРСР. Навіть якби путчисти застосувати проти народу війська, кровопролиття не могло б зупинити останніх передсмертних корчів радянської імперії.