Про це, зокрема, неодноразово заявляв голова правління Центру протидії корупції, експерт антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ Віталій Шабунін.
Про те, чи змінилося щось у ГПУ із приходом нового очільника, що зараз відбувається із рахунками представників так званої "Сім’ї Януковича" та як просувається антикорупційна діяльність в Україні, Шабунін розповів в інтерв’ю сайту "24".
За часів Яреми найбільше питань у Вас виникало до Генпрокуратури...
Питання лишилися. Фактично, на Генпрокуратурі замикається вся каральна частина протидії вищій політичній корупції, а у цій справі головне – невідворотність покарання за корупційні злочини. Якщо немає цієї невідворотності, то все інше — не працює. Для того, щоби в Україні почалася боротьба із вищою політичною, найбільш шкідливою і масштабною, корупцією, потрібно, щоби був встановлений принцип невідворотності покарання за корупційні злочини: вкрав — сів. Поки немає цього принципу, політична корупція в Україні — найбільш ефективний бізнес: мінімальні вклади, швидке відбиття результатів і немає бізес-ризиків.
Тобто, зміна генпрокурора нічого не змінює без фактичної заміни системи і законодавства?
Питання не в законах. З чим постійно маніпулювали Махніцький і Ярема? У них було дві постійні проблеми: поганий КПК і Печерський суд. Туфта! Конкретні прецеденти — нерухомість Януковича і компашки, яка не була прямо зареєстрована на них, і на неї не наклали арешт. Для цього не треба змінювати якісь закони. Потрібно просто накласти арешт, а навіть спроби такої не було.
Це якісь домовленості, відсутність політичної волі, на Вашу думку, чи що це є?
Я би думав, що це безалаберність чи непрофесійність, якби не... Перше "не": Генпрокуратура надала адвокатам Злочевського довідку, що проти нього немає кримінальних справ. З цією довідкою він розморозив 23 "лями", які були заморожені в Британії. В британський суд прийшли його адвокати, показали папірець і сказали: "Дивіться! На якій підставі ви заморозили кошти?". Не міг слідчий дати таку довідку, не погодивши це з генпрокурором.
Мені говорять: "Потрібна доказова база для того, щоб довести, щоби почати кримінальне провадження, видати людям підозри". Брехня! Кримінальне провадження починається з неба зараз. Написав заяву про злочин і, згідно КПК, прокуратура має почати кримінальне провадження і внести його у єдиний реєстр судового слідства. До грудня по половині санкційного списку (як то, наприклад, Злочевський, Іванющенко, Ставицький, Пшонка, Азаров і Ко) не були навіть початі провадження щодо економічних злочинів, а заморожені рахунки закордоном можуть бути тільки по економічних злочинах. Коли підняли кіпіш, що через свідому бездіяльність прокуратури санкції будуть зняті, прокуратура за три тижні грудня почала провадження майже по всіх фігурантах, а в кінці грудня повиносила людям підозри. Тобто за тижні вони зробили те, чого не робили раніше протягом півроку. Ні КПК не було поміняно, ні Печерський суд не згорів… Тому ми зараз переконані: це було свідома корупційна махінація, щоб дати можливість минулій владі розморозити активи, які були заблоковані закордоном, і вивести максимально гроші і активи з України, перереєструвати їх.
Це було перше "не". А друге?
Це було таке узагальнене "не". Всі ці докази чітко говорять: було свідоме рішення генпрокурора і Президента, який "кришував" генпрокурора, дати можливість цим чудакам не понести покарання, найбільш для них болісне — конфіскацію активів. І це покарання є зараз єдиним для нас доступним.
Фізично дістати Януковича, який сидить в Росії, ми зараз не можемо. Не зможемо ніколи, поки в тій країні не зміниться влада. А конфіскувати його активи всередині України – без проблем. За нас вже заморозили європейці активи в своїх країнах. Нам просто треба дати їм можливість ці кошти не розморожувати.
Що зараз взагалі відбувається із власністю і рахунками "Сім’ї Януковича"?
Українська фінансова розвідка оприлюднила звіт за минулий рік, згідно з яким орієнтовна нестача становила між тим, що вони заморозили і що фігурує в поданнях, приблизно 2,6 мільярдів корпоративних прав та мільярд гривень. Вони мають право заморожувати кошти або корпоративні права. Заморозили, передали всі матеріали в Генпрокуратуру, МВС, фіскальну службу, таможню та податкову міліцію. Ті вже в рамках кримінального провадження можуть арештовувати активи і так далі.
Це не говорячи про нерухомість, як то, наприклад квартира Пшонки або Межигір’я з "Танталітом", який досі володіє будівлями. На Межигір’я навіть арешту зараз немає. Тільки землі, здається, державні забрали. А будівлі? Тобто безалаберність настільки кричуща, що тільки за це потрібно всіх позвільняти.
Шокін почав грамотно — не з Єфремова, а з трьох суддів
На Вашу думку, зі зміною генпрокурора стратегія роботи ГПУ зміниться? Бо Ви дуже обережно коментували призначення Шокіна…
Я і зараз його обережно оцінюю. Зараз – навіть більш скептично. Шокін дуже правильно почав. Він технар, розуміє, де у нього будуть проблеми. Зокрема, з Печерським судом. Він тому почав навіть не з Єфремова, а з трьох суддів. Це було технічно грамотно.
Я думав так: він показав суддям, хто головний, не зовсім чисто юридично концептуально, але в українських реаліях я діяв би так само. Другий крок — Єфремов. Він не народний депутат, але при цьому достатньо впливовий. Його взяли, прокуратура подає 3,5 млн гривень, суддя робить заставу. Суддя не міг зробити по-іншому. Шокін це знав. Я собі думав так: зараз Єфремов відкупається, виходить і одразу прокуратура йому вручає підозру по іншій статті Кримінального кодексу. Там була купа статей, які можна було дати Єфремову. Його можна було безкінечно тримати під підозрою.
Так от Єфремов виходить, йому наступного дня ліплять іншу підозру, і от тут у мене проблема — чому по цьому злочину? Чому не по іншому, де суддя не мав би права давати заставу? Чому така слабка доказова база? Сподівався, коли його взяли перший раз, що ГПУ відновлює довіру суспільства, необхідну їй для більш серйозних речей, таких як Клюєв, Льовочкін, Бойко та інші товариші з колишньої провладної більшості. Але щоби взятися за них, зубатих, з ресурсами, з адвокатами, потрібно було відновити довіру суспільства. Єфремов підходив найкраще на цю роль. Те, що він вийшов, для мене показник — це не заділ на майбутнє, а піар-ігри.
Що зможе переконати у протилежному?
Якби слова Юрія Луценка, сказані у відповідь на моє запитання в прямому ефірі в четвер (26 лютого, – "24") — підтвердилися. Він тоді сказав, що в понеділок парламентське засідання почнеться з розгляду подання на зняття імунітету з трьох суддів і п’яти депутатів. Станом на зараз (вечір понеділка 2 березня, – "24") я не бачив повідомлення про це голосування Радою.
Якщо цього не буде, всі прес-конференції, ефірі не матимуть ніякого сенсу. Для нас показником того, що прокуратура хоче щось робити, стануть три товариші з Опозиційного блоку плюс багато інших з провладних фракцій.
(Нагадаємо, 3 березня Верховна Рада не змогла ухвалити постанови, які дозволяють затримати і арештувати трьох суддів Печерського суду міста Києва Сергія Вовка, Віктора Кицюка та Оксану Царевич через бійку народних депутатів. Рішення було прийнято лише 4 березня. Питання щодо скасування недоторканності окремих народних обранців у парламенті не піднімалося, — "24").
"Ми не для того робили Майдан, щоби далі примушували владу"
Тобто боротьба з корупцією як буксувала, так і буксує?
Вона просувається рівно настільки, наскільки суспільство, журналісти, громадські експерти просувають цей процес. Тобто ми далі примушуємо владу робити те, що вона має робити за законом. І я задовбався. Чесно. Ми не для того робили Майдан, щоби далі примушували владу.
Ну а як же відповідальність громадянина та заяви по те, що громадянське суспільство має контролювати владу?
Я як громадянин не можу почати кримінальне провадження, робити оперативні заходи: прослуховувати, встановлювати зовнішній нагляд. Не можу арештовувати, подавати обвинувачення в суд, виносити підозру. Ніхто не може з громадян. Журналісти теж не можуть. Для цього є спеціалізовані державні органи, які, холєра, я фінансую податками.
Якщо мені Президент або прем’єр говорять про громадську відповідальність, так, товариші, валіть зі своїх посад, бо в мене це відповідальність, а у вас обов’язок, і я вже оплатив його виконання податками. Ви ж в мене не питаєте, коли відраховуєте податки, чи я громадсько відповідальний. Ей!
Що має робити суспільство, щоб якось прискорити цей процес?
Часто влада говорить про те, що "будемо міняти систему", "розробляти концепцію", "міняти правила гри", "просувати візію". Це все треш. Корупційні дії завжди-завжди-завжди мають прізвища. Бо це підписані або не підписані документи. Важливо для журналістів показувати прізвища. Не вестись на формат "ми поміняємо правила гри". Казати прізвища — хто корупціонер.
Існує думка, що Шокін на посаді генпрокурора продовжує лінію поведінки Яреми…
Критерій ефективності – результат. Де результат? Де, холєра, найпростіше, що можна зробити і що не потребує мегазусиль – подання по Бойку? Схема з вишками розкладена вже до вчительки йоги. Там уже нема що шукати. Де подання в парламент про зняття з Бойка депутатської недоторканності? Проголосувати за це в парламенті – на раз-два. Та навіть якби не проголосували, то не твоя проблема. Твоє питання подати подання. Доки його немає "трьоп" про все інше немає сенсу. Повторюсь: критерій ефективності – результат. Він нульовий.
Окрім Бойка і "Танталіту", чим ще зараз має зайнятися Генпрокуратура?
Відкриваємо сайт "УКР.АВ", беремо будь-який кейс, бажано з топ-справ, бо там топ-чиновники, і займаємось.
У Генпрокуратурі має бути, не медіа відділ, а всього одна людина, яка читає чотири сайти, три газети і дивиться чотири передачі – там справ по горло. Бери розслідуй не хочу. Якщо вони вже не спроможні поставити нормально оперативно-розшукову діяльність та збір даних на випередження, то хай хоч те, що вже журналісти виявили, сядуть і розслідують. Бо якщо це виявив журналіст, не маючи доступу до всіх даних, баз та документів, то прокуратура вже ж може хоч до кінця довести.
Результати конкурсу Антикорупційної комісії можуть оскаржити в суді
Що зараз відбувається навколо створення Антикорупційного бюро?
Процес покарання за корупційні діяння складається з трьох ланок: досудове слідство – представлення справи в суді – суд. Досудовим слідством у нас займались прокуратура, СБУ та МВС. Треба було з чогось починати, і ми вирішили почати з досудового слідства. Тут можна було піти двома шляхами – реформувати існуючі системи органів або побудувати нову інституцію. Реформувати ГПУ, МВС або СБУ найближчі три роки не можливо. Навіть якби була політична воля на те, щоби все змінити, це зайняло б в реальності п’ять років.
Розуміючи це, ми пішли іншим шляхом — створити з нуля невелику інституцію в 700 людей, яка займається тільки корупційними злочинами високо посадовців. Рік лобіювали закон про створення Антикорупційного бюро. За КПК процесуальним керівництвом слідства і оформленням доказової бази займається ГПУ. Тому другий етап реформи – створення окремої, спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Три тижні томи ми пролобіювали закон, який створює цю структуру, де ключовий прокурор обирається по конкурсу, набирає – знову ж по конкурсу – штат антикорупційних прокурорів, які працюють тільки з Антикорупційним бюро у зв’язці, і займаються тільки великою політичною корупцією. Прокурор, який веде процесуальне керівництво слідством, представляє обвинувачувальний акт в суді. Тому його персональний інтерес, щоб доказова база була максимально широкою і законно зібраною. Законодавчо інституція вже є. Тобто є закон, тепер треба саму інституцію створити. Зараз Антикорупційне бюро знаходиться на стадії обрання директора. Це триватиме ще два тижні. І у нас двояке ставлення до конкурсу.
Чому?
Головний висновок: "хороший парень" – не професія. Так само, як і моральний авторитет.
Тобто?
З дев’яти членів комісії юристів тільки три. Через це комісія допускає такі очевидні порушення закону, які можуть призвести до скасування всього конкурсу, як це було з "Укрзалізницею". А тут ставки набагато вищі, ніж на "Укрзалізниці", і ми точно знаємо, що зайшли люди, які чекають формального порушення умов конкурсу, щоби відмінити його в суді. Це ще на кілька місяців відкладе запуск Антикорупційного бюро. І, між іншим, під велике запитання поставить отримання грошей від МВФ, бо попередній транш надали виключно за умови створення бюро.
Про які помилки йдеться?
Ну, наприклад, комісія почала з того, що всупереч закону дала можливість в оголошенні подаватися на конкурс іноземцям, що прямо суперечить нормі закону. Ми три дні змушені були публічно воювати з комісією, щоб вона послухала, зрозуміла і заключила нормальне формулювання в оголошенні.
Вони постійно порушують елементарні норми процедури. Не свідомо, але від того не легше.
Наприклад?
Наприклад, на другому етапі у шорт-лист попав Давид Сакварелідзе. Він не володіє українською мовою. Навіть комісія з ним російською говорила. А знання державної мови — пряма норма закону. Це означає: будь-хто, не потрапивши в шорт-лист, іде в Адміністративний суд і скасовує весь конкурс. А якщо Сакварелідзе ще й потрапить у трійку для Президента, то будь-хто з шорт-листа, хто у неї не потрапив, стовідсотково виграє у суді.
Інший приклад. Одна з норм, яку ми вимагали від комісії – відкриті засідання. В другий тур конкурсу проходили всі кандидати, які набирали більше трьох голосів членів комісії за результатами співбесіди. І от у цей тур пройшов нинішній військовий прокурор Анатолій Матіос, до декларації якого є купа питань. Він набрав шість або п’ять голосів. Так от хочу зрозуміти, хто конкретно з членів комісії дав йому свій голос. Комісія цього не оприлюднила, хоча, очевидно, мала б.
Виходячи з усього вищесказаного, якою є вірогідність того, що буде обраний реально працюючий голова, який сформує дієву інституцію?
В шорт-лист попали хороші кандидати, є з кого вибрати. Але є й такі, що на голову не налазить – як вони туди потрапили?
Я сподіваюсь на елементарну адекватність комісії.