Санкції на папері, удари по НПЗ – у реальності: що насправді зупиняє російську економіку

Але проблема санкцій проти Росії сьогодні вже не лише в тому, наскільки вони жорсткі. Головне питання – чи будуть вони реально працювати. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Ми вже бачили достатньо обмежень, які мали завдати Кремлю серйозних економічних збитків. Росія тим часом продовжує продавати нафту, отримувати валюту і фінансувати війну проти України. Саме тому черговий санкційний пакет сам по собі нічого не гарантує.

Санкції, якими можна лише погрожувати

У випадку американського законопроєкту є ще одна проблема. Значні повноваження залишаються у президента США. А отже, санкції можуть перетворитися не на автоматичний механізм покарання Росії, а на політичний інструмент Дональда Трампа.

Можливість запровадити обмеження – це ще не самі обмеження.

Трамп може використовувати цю загрозу під час переговорів, демонструвати Москві, що має додатковий важіль тиску. Але Україні від цього не стає легше, якщо російська нафта продовжує продаватися, а гроші – надходити до російського бюджету.

Нам потрібні не санкції, якими можна погрожувати. Нам потрібні санкції, які працюють із першого дня.

І саме тут ми підходимо до головної проблеми всієї західної санкційної політики.

Майже тисяча суден, які продовжують возити російську нафту

Російський тіньовий флот сьогодні залишається однією з головних артерій, через які Москва продає нафту та отримує гроші. Йдеться приблизно про тисячу суден, хоча встановити їхню точну кількість складно. Проти багатьох із них уже запроваджені санкції.

Але внести судно до санкційного списку недостатньо. Його потрібно контролювати. Затримувати. Не дозволяти йому спокійно заходити в порти та продовжувати перевозити російські енергоносії. І саме цього системно не відбувається.

Ми бачимо окремі випадки затримання суден європейськими країнами. Але дуже часто все закінчується тим, що судно певний час утримують, а потім воно знову повертається до роботи. Тобто санкція формально є, а економічний канал залишається. Росія продовжує продавати нафту. Продовжує заробляти. Продовжує фінансувати війну.

Найбільша проблема санкцій – відсутність контролю

Можна ухвалити ще десять пакетів санкцій. Можна скласти списки із сотень суден, компаній та посередників. Можна оголосити про найжорсткіші обмеження від початку повномасштабної війни. Але якщо немає механізму примусу, усе це поступово перетворюється на політичну декларацію.

Найгірше сьогодні не те, що санкцій проти Росії мало. Найгірше – що за ними немає достатнього контролю.

Європейські країни дуже обережно ставляться до затримання російських суден. Москва реагує на такі дії погрозами та ескалацією, і Захід далеко не завжди готовий іти далі.

У результаті виникає парадокс. Європа хоче змусити Росію припинити війну. Для цього вона запроваджує економічні санкції. Але коли доходить до необхідності забезпечити виконання цих санкцій, з'являється страх перед можливою відповіддю Кремля.

Росія чудово бачить цю слабкість і користується нею.

Росія має втрачати гроші, а не просто отримувати нові санкційні списки

Саме тому варто дивитися не на кількість ухвалених санкційних пакетів, а на результат. Чи скоротилися доходи Росії? Чи стало складніше експортувати нафту? Чи зменшилася кількість суден, які працюють в інтересах Кремля? Чи втратила російська військова машина частину ресурсів?

Якщо відповідь негативна, значить, самого рішення на папері недостатньо. Україна це давно зрозуміла.

Удари по російських нафтопереробних заводах та інших об'єктах, пов'язаних із забезпеченням російської воєнної машини, дають зовсім інший ефект. Там немає багатомісячних дискусій про наступний санкційний пакет. Після ураження підприємство не може просто проігнорувати обмеження. Саме тому сьогодні це один із найбільш відчутних способів економічного тиску на Росію. 

Санкції потрібні. І нові американські обмеження можуть стати дуже серйозним інструментом. Але лише за однієї умови: якщо Захід нарешті буде готовий не тільки ухвалювати санкції, а й забезпечувати їх виконання.

Бо метою має бути не черговий список із сотнями російських компаній та суден. Метою має бути ситуація, коли Росія фізично не може отримати гроші, за які вона продовжує цю війну.