1 
Як і грузинське МЗС щорічно наголошує на окупованих територіях, навіть попри владу промосковської "Грузинської мрії". Про це пише Дмитро Корнієнко.
Чому нова заява грузинів заслуговує на увагу?
Напередодні Велика Британія, Німеччина, Франція та Італія засудили дії Кремля в Південній Осетії та Абхазії (це традиційно) й окремо зазначили, що існує посилений ризик анексії Південної Осетії. Тобто, приєднання квазіутворень безпосередньо до Росії.
Але перш ніж продовжити цю гілку, важливо нагадати інше. Напередодні виборів до грузинського парламенту у 2024 році активно ходили чутки про те, що промосковський олігарх Іванішвілі ніби домовився про повернення окупованих територій Грузії в обмін на відмову від євроінтеграційного курсу країни, ухвалення закону про іноагентів та перетворення Грузії на конфедеративну державу.
Навіть були зливи записів кремлівських високопосадовців із представниками Іванішвілі, а сам прем'єр Кобахідзе на тлі всіх цих пліток тоді раптово заявляв, що планує повернути окуповані території мирним шляхом до 2030 року.
Це породило кілька теорій:
- одна теорія наголошувала, що це був електоральний хід, за допомогою якого "Грузинська мрія" намагалась здобути конституційну більшість ніби для майбутніх змін Конституції для повернення окупованих територій;
- друга – що Кремлю все важче фінансово утримувати окуповані та депресивні території Південної Осетії та Абхазії, і тому є ідея покласти фінансовий тягар за них на Тбілісі (ніби повернути), але все одно тримати політичний контроль над всією Грузією через "умови конфедерації";
- третя – що це гра олігарха Іванішвілі для політичного повернення в Грузію.
Яка теорія є коректною, важко сказати. Нам же важливо розуміти існування цього "диму", спричиненого суто електоральною грою чи політичним процесом.
Після грузинських виборів курс на анексію Південної Осетії, навпаки, посилився.
Під час виборчого процесу росіяни всіляко демонстрували проблеми у взаємодії з окупованими грузинськими територіями. І хоч це час від часу так відбувалося і до виборів, на мою суб'єктивну оцінку, демонстрація розбіжностей була занадто показовою.
Ймовірна мета – посилити уявлення, ніби "там проблеми" і Кремль примусом готує Південну Осетію до реінтеграції у Грузію.
Але після того, як відбулися вибори і грузинська влада більшою мірою подавила протести, Кремль різко прискорив курс на політику юридичної окупації Південної Осетії.
Що відбувається у Південній Осетії?
9 травня 2026 року Путін і на той момент "президент" Південної Осетії Гаглоєв підписали "Договір про поглиблення союзницької взаємодії". Сам Гаглоєв назвав цей договір "початком возз'єднання осетинського народу" (але не уточнив, з ким).
22 червня Гаглоєв під час чергової зустрічі з Путіним заявив вже про "рішучі кроки для об'єднання Росії з Південною Осетією". 23 червня ж він склав повноваження президента і вже наступного дня був призначений радником Путіна. Такий він – президент "незалежної Осетії".
Трохи з біографії Алана Гаглоєва – це кадровий КДБіст, який проходив спеціальну "президентську" програму навчання у Владикавказі. До того, як став "президентом" Південної Осетії, 18 років керував там відповідним відділом КДБ.
23 червня Гаглоєв передав владу Марату Камболову, який взагалі уродженець Росії, а не Південної Осетії, дійсний державний радник Росії першого ступеня, який пройшов навчання в Російській академії державної служби при президенті, і який до 2021 року взагалі був особисто призначеним Путіним директором "Курчатовського інституту" у Москві.
Але Камболов у 2026 році різко піднявся по кар'єрній драбині в Південній Осетії:
- у травні 2026 року Гаглоєв призначив Камболова своїм радником. На цій посаді Камболов саме займався підготовкою "Договору про поглиблення союзницької взаємодії" з Росією;
- 16 червня 2026 року Камболов став головою уряду, а вже 23 червня Гаглоєв пішов у відставку, зробивши його одночасно і головою уряду, і в.о президента Південної Осетії за посадою.
Очевидне рокірування Кремля з і так лояльного Гаглоєва (але осетина) на взагалі ручного Камболова, що просуває ідею "возз'єднання" (анексії) Південної Осетії і який, власне, підготував перші договори для цього.
Саме цими подіями спричинена окрема заява країн Європи про рух Кремля до анексії Південної Осетії.
Навіщо Кремлеві приєднання Південної Осетії?
Ймовірно, за одним зі сценаріїв це буде для Кремля кнопка, яку у разі провалу наступу на Донбасі можна буде натиснути, щоб кинути гойда-патріотам кістку у вигляді вже не де-факто, а де-юре анексії Південної Осетії. А зараз ми бачимо процес створення такої кнопки та розставляння людей, щоб, у разі чого, використати її як метод відвертання уваги від невдоволення у якийсь критичний момент.
На тлі всіх цих процесів, не такою і дивною виглядає заява прем'єра Грузії Кобахідзе на початку травня 2026 року "про готовність своєї країни до кроків, спрямованих на максимальне відновлення відносин з Україною та розвиток міжурядового діалогу". Ймовірно, це спроба Грузії через Україну частково відновити довіру ЄС, який заморозив грузинську євроінтеграцію.
Тим самим грузини прагнуть збалансувати (пробувати збалансувати) дії Кремля, як Лукашенко намагається балансувати Китаєм. До речі, Грузія теж зараз активно взаємодіє з Пекіном, і щоб грузинські акції для Пекіна були ще більш привабливими, Тбілісі потрібно відновити діалог з ЄС.