У кожній редакції є хтось, хто вже давно користується ChatGPT, але мовчить про це. І саме це мовчання, за словами експерта DW Akademie Штеффена Ляйделя, небезпечніше за будь-який алгоритм. Про це він зазначив на дискусії міжнародної конференції LMF 2026, присвяченій ролі штучного інтелекту в редакціях.
Цей текст створено у партнерстві з LMF 2026 – міжнародною конференцією про медіа та комунікації. Герой матеріалу є спікером події.
Дивіться також AI-агенти змінюють звички програмістів – чому ноутбуки перестали закривати
Чому навіть New York Times припустився помилки через ШІ – і що з цим робити журналістам?
За словами Штеффена Ляйделя, старшого консультанта африканського департаменту DW Akademie та керівника спільноти практиків у сфері ШІ, головна пастка сьогоднішнього медіапростору – це ілюзія, що штучний інтелект є "країною безмежних можливостей". Він навів влучний образ: у німецькій мові є слово Schlaraffenland – казкова країна достатку, де все дається без зусиль. Саме так, на його думку, ШІ часто "продається" журналістам: вмикай і отримуй результат. Реальність, однак, значно складніша.
Ляйдель звернув увагу на явище, яке він називає "тендітністю ШІ": алгоритми можуть справляти враження у спорадичному використанні, але в реальних редакційних робочих процесах нерідко дають несподівано грубі помилки. Як приклад – скандал із New York Times, де ШІ-інструмент сфабрикував цитату у матеріалі про канадських лідерів. Це не поодинокий випадок: подібні ситуації трапляються в редакціях по всьому світу, і більшість із них – наслідок не зловмисності, а браку розуміння принципів роботи нейромереж.
Окремою проблемою, яку виявила програма DW Akademie в Кенії, є так зване "тіньовий ШІ": журналісти використовують інструменти штучного інтелекту неофіційно, поза редакційними протоколами, – і часто натрапляють на скамерські або небезпечні з точки зору конфіденційності платформи. Водночас у редакційній культурі панує своєрідне табу: визнати, що ти користуєшся ChatGPT, означає виглядати "лінивим". Це мовчання, наголосив Ляйдель, ще більше поглиблює прірву між реальним використанням і усвідомленим, відповідальним підходом до ШІ.
Зверніть увагу! У відповідь DW Akademie розробила концепцію "пісочниці" – захищеного цифрового середовища, де журналісти можуть тестувати ШІ-інструменти без ризику витоку даних. Середовище включає комерційний чат-LLM, приватну мовну модель на власному сервері для роботи з чутливою інформацією, а також платформу для побудови автоматизованих редакційних пайплайнів. Один із партнерів програми у Зімбабве вже запустив для своєї аудиторії автоматизовану новинну вікторину, створену саме в цій "пісочниці".
Важливою складовою програми є і більш широкий критичний погляд на сам дискурс навколо ШІ. Ляйдель попереджає: журналісти нерідко некритично відтворюють наратив великих технологічних компаній, подаючи штучний інтелект як "богоподібну силу". За цим ховаються реальні корпоративні інтереси та владні динаміки — і розуміти їх не менш важливо, ніж уміти грамотно скласти промпт.
Як ШІ змінює працю?
Тема штучного інтелекту у медіа та на ринку праці залишається однією з найгарячіших у 2026 році. Нещодавно 24 Канал писав про те, які професії не замінить ШІ і чи бояться українці втратити роботу через автоматизацію: дослідження показало, що лише 21% українців переймаються цим питанням, хоча медіасфера та IT – серед галузей з найвищим рівнем автоматизаційного тиску.
Паралельно цього ж місяця видання розповідало про безкоштовні курси від Google з професійного використання ШІ, відкриті для українців навесні 2026 року. Це підтверджує: попит на осмислену, а не хаотичну ШІ-грамотність зростає – і журналісти тут не виняток.