Росіяни чекають втрат як у першу світову: чому вони не зупиняються біля Авдіївки

Бої за Авдіївку

Наші війська тут не просто тримають оборону в умовах кількісної переваги ворога. Вони тримають оборону в умовах, коли формат дій росіян доцільніше називати "авіаційними штурмами". Тобто коли окупанти планомірно ударами з повітря знищують інфраструктуру Авдіївки, зокрема об'єкти, які б могли слугувати нашим воїнам для оборони.

Читайте також Росія у погоні за недосяжним: чому їй не вдається створити союз з Китаєм

Кількість скидів КАБів давно перевищила усі "антирекордні" показники. Зараз фіксують понад 20 за добу лише на Авдіївському напрямку. Це в окупантів такий "компенсатор" невдач при штурмах на суходолі.

З іншого боку, російська армія тут теж має оперативні проблеми, якщо не може постійно підтримувати той рівень інтенсивності атак, який набрала 10 – 11 жовтня, хоча й досі демонструє амбіції оточити Авдіївку. Можливо, тут доречніше було б вживати епітет про "взяти в кільце" Авдіївку. Адже росіяни там наступають не тільки по флангах, але й б'ються "в лоб" укріпрайонів ЗСУ.

Знімки у відкритому доступі демонструють, що навіть біля Авдіївки росіяни почали рити систему оборонних споруд, відомих під назвою "лисячі нори". Повідомлення від нашої 110-ої ОМБр про спроби окупантів рити підкопи під наші позиції та "використання роботизованих машинок" поки що розвитку не здобули.

У відкритих та офіційних джерелах з нашої сторони зафіксував використання касетних снарядів для знищення піхоти ворога, а також перекидання щонайменше частини підрозділів 47-ої штурмової бригади, яка раніше діяла на Півдні.

Армія Росії демонструє намір не тільки здобути територіальні просування, але й максимально підірвати боєздатність нашого угрупування військ там. Своєю чергою, командування ЗСУ може мати дзеркальну мету – тобто утримання позицій та максимальний підрив боєздатності ворожого угрупування, залученого на Авдіївському напрямку.

За офіційними джерелами, на Авдіївському напрямку росіяни зосередили угрупування до 40 тисяч осіб. За 3 тижні боїв ЗСУ ліквідували 6,5 тисяч російських "штиків". У цьому співвідношенні цифр якраз і криється один із можливих аспектів логіки російського командування: якщо за 3 тижні боїв вибито "всього" трохи більш як 15% особового складу угрупування, значить наступ можна продовжувати. 

За мірками Першої світової війни провальним є наступ із втратою 50 – 75% від початкового особового складу. Можливо, лише такий "цільовий показник" щодо живої сили реально здатний остаточно зупинити наступ росіян на Авдіївку.

Актуально Чому військова кампанія 2024 року буде ще важливішою

Але треба зауважити й таке – росіяни починали чергову спробу "великого наступу" одразу на 7 ділянках фронту 10 – 11 жовтня цього року не для того, щоб усі наявні сили та засоби покласти лише при штурмі Авдіївки. Тому хід та результат боїв за це місто не є наперед визначеним для жодної зі сторін, ані для нас, ані для ворога.

Недоречність тези про Авдіївку як другий Бахмут

Не можу не згадати Бахмутський напрямок. Останніми днями аж занадто часто звучала недоречна паралель про "Авдіївку як другий Бахмут". Росіяни там не тільки вчора робили спроби наступати, що в офіційному зведенні Генштабу було відображено як "спроба відновити втрачене положення в районі Кліщіївки". На минулому тижні армія Росії там теж переходила в наступ, але на північному флангу, явно намагаючись знайти слабкі місця у позиціях наших військ. Однак ці спроби успіху не мали.

Цікаво, що росіяни біля Бахмуту активізувались в намаганні повноцінно наступати на цьому відтинку якраз на тлі штурмів Авдіївки. Орієнтовна чисельність угрупування військ Росії тут тримається на рівні 50 тисяч, тобто навіть більше, ніж біля Авдіївки. Ймовірно, це пов'язано з перекиданням резервів з території Росії. Були не підтверджені дані про можливу появу там навіть морпіхів з Тихоокеанського флоту ВМФ Росії.

Зауважте Війна між російськими чиновниками виходить на новий рівень

Мар'їнський напрямок несправедливо обходять увагою. Там кількість російських штурмів за добу тримається стабільно високою, на рівні 10 – 20 за добу. Крім того, вороже військо активно використовує авіацію. Кількість втрат ворога у техніці Мар'їнському напрямку також є високою. 

Південь загалом. З'явився супутниковий знімок, з якого випливає, що 29 жовтня росіяни справді забрали з тимчасово окупованого Бердянська усі свої понад 20 вертольотів Ка-52 та Мі-8, які стояли в тамтешньому аеропорту. Але тут повні висновки робити ще зарано:

• чи це росіяни так справді перелякались ATACMS, тому реально почали відтягувати армійську авіацію;
• чи це просто буде ротаційна заміна, через знищення та пошкодження цього вертолітного полку.

Що стосується лівобережжя Херсонщини, то там ситуацію можна назвати специфічно жанровою. Фонові дані говорять, що на цій ділянці угрупування військ армії Росії могло налічувати до 60 – 70 тисяч "штиків", навіть якщо там значна частина – це берегові війська Чорноморського флоту з імпровізованим озброєнням на базі МТ-ЛБ.

Для кількісної переваги над таким угрупуванням з нашої сторони набрати сил та засобів – завдання складності критичного рівня. Ні, ані Генштаб, ані ОК "Південь" у своїх офіційних зведеннях аж ніяк не заперечували, що на лівобережній частині Херсонщини таки відбувається щось масштабне. Це можна було побачити в сухих, але дуже містких формулюваннях про "маневр силами та засобами" або ж "ОСУВ "Одеса" веде вогневе ураження та контрбатарейну боротьбу".

Рекомендуємо За яких обставин протести у Дагестані можуть перерости у щось більше

Першість в інформуванні про хід подій на Лівобережжі мали б мати саме наші військові, як безпосередні виконавці цієї історії, уже на свій розсуд дотримуючись чи порушуючи принцип OPSEC (інформаційна безпека операцій). Чому ж про це першими взялись говорити різні недотичні персонажі, яким там видалась взагалі "висадка в Нормандії" хіба що історична наука зможе зрозуміти.