Одіозний лідер помер у той самий день, коли під натиском військ Національної перехідної ради упав його останній бастіон - рідне місто Сірт. Серце полковника зупинилось на шляху до міста Місурата, куди його везли пораненого під час перестрілки з військами НПР.
“У Сірті Каддафі витягнули з дренажної труби, він був озброєний, проте не чинив опору. Під час затримання він був поранений у праву руку. Як тільки машина з Каддафі рушила до Місурати, розпочалась перестрілка. Каддафі смертельно поранили у голову”, - розповів прем'єр-міністр Лівії Махмуд Джибріль.
Новина про смерть Каддафі стала інформаційною бомбою не лише для Лівії, а й для всього світу. У Європі Національну перехідну раду Лівії одразу закликали скористатись шансом для національного примирення.
“Настав кінець цілої епохи деспотизму. Цей період завершився, тому що лівійський народ страждав занадто довго”, - сказав глава Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу.
Майже поаплодували новині про смерть Каддафі у Білому домі. Барак Обама поставив знак тотожності між смертю полковника та закінченням болісної сторінки в історії Лівії. Американський Президент впевнений: лівійцям вдасться побудувати нову демократичну країну. Проте не скоро.
“Я пишаюся, що ми завершили цю операцію. Я пишаюся тим, чого вдалося добитися лівійцям. Думаю, перед ними відкриваються великі можливості”, - заявив Президент США Барак Обама.
Вина, яку покладає Обама на Каддафі, це порушення прав людини, незаконні арешти, вбивства та катування. Терор полковник використовував як політичну зброю - впевнений Президент США.
Не всі вважають померлого втіленням зла. Не менш одіозний світовий лідер - Президент Венесуели Уго Чавес називає Каддафі мучеником.
"На жаль, інформація про смерть Каддафі підтвердилась. Пам'ятаю, як ми розмовляли з Раулем Кастро і він сказав мені: "Впевнений, що Каддафі вб'ють". Ми будемо пам'ятати його все життя як великого борця, революціонера та мученика", - сказав Президент Венесуели Уго Чавес.
Чавес одразу знайшов винних у смерті екс-лідера Джамахірії. У списку вбивць, вважає Президент Венесуели, США, НАТО та їх союзники.
Від революціонера - до героя, від героя - до правителя, від правителя - до диктатора. Саме так у кількох словах можна викласти життєпис Муамара Каддафі. Він народився у 1942 році в сім'ї бедуїнів. Його вчителями стали Коран та армія. А ще - Гамаль Насер - лідер єгипетської революції, який був для Каддафі прикладом для наслідування. Саме його шлях повторив майбутній лідер Джамахріїі, перетворившись з капітана одразу в полковника.
40-річна історія з назвою "Лівія Каддафі" розпочалась у 1969 році, коли було здійснено безкровний переворот у країні. Переворот Каддафі хотів зробити і у політиці, створивши "третю світову теорію", яку виклав у "Зеленій книзі". Ця теорія, за словами самого полковника, усувала суперечності між капіталізмом та комунізмом, і слугувала звільненню поневолених народів.
За Каддафі, єдиний спосіб впорядкування суспільства - організація так званих "народних комітетів", які повинні контролювати все. У Лівії полковник створив владну ієрархію, яку сам і очолив разом з родичами. Назву такій системі теж вигадав сам - “Джамахірія” - неологізм, який у перекладі означає "правління мас".
Президент США Рональд Рейган називав Каддафі "скаженим псом Сходу". До думки Рейгана приєднався багато хто після теракту у шотландському Локербі у 1988 році. Тоді внаслідок вибуху літака компанії PanAm загинули 270 людей. Каддафі служителям шотландської Феміди підозрюваних у теракті не видавав 11 років. "Своїх" полковник здав лише у 1999-му.
“Лише зараз, після смерті Каддафі, ми можемо нормально жити далі. Ми воювали чверть століття за те, щоб здійснилась відплата. Я хочу, щоб ми забули про трагедію у Локербі і відчинили нові двері. Я хочу побачити, як нова Лівія налагоджує відносини зі світом”, - сказала родичка загиблого у Локербі у 1988 році Ліза Гібсон.
Від скромності Каддафі ніколи не страждав.
"Я - міжнародний лідер, голова арабських правителів, король королів Африки та імам усіх мусульман" - саме так він представився на саміті Ліги арабських держав у 2009 році.
На Генасамблеї ООН Каддафі міг дозволити собі виступати годину, замість 10 хвилин, при цьому, порвавши Хартію ООН.
Знаменитий намет, який Каддафі возив по світу, знають майже всі. Велетенську вагу на світовій арені лідеру Лівії гарантувала нафта. Від нафтових угод з Тріполі енергозалежні держави відмовитися не могли.
Теоретично арабські революції не повинні були зачепити Лівію. Адже, на відміну від сусідів, частину нафтові доходи Лівія таки використовувала для покращення життя громадян. Частину грошей розподіляли між населенням, реалізовували великі інфраструктурні проекти.
Та у лютому цього року в Лівії розпочались масові демонстрації з вимогою відставки лідера, які майже одразу перетворились у громадянську війну.
Всього півроку знадобилось повстанцям - Національній перехідній раді - щоб встановити контроль над більшістю території країни. Не без допомоги НАТО, яке у березні розпочало масштабну операцію "Лівійська Одіссея".
За голову Каддафі Національна перехідна рада призначила нагороду -1 мільйон 700 тисяч доларів. Така ситуація не надто налякала полковника і він часто з'являвся в ефірі радіо та телебачення.
Не покинув “блакитні екрани” Каддафі і після смерті - жахливе фото вбитого екс-лідера, а згодом і відео з його мертвим тілом викликало ейфорію на вулицях Тріполі.
“Я не можу описати як я себе почуваю. Я такий щасливий. Словами не описати. Ми позбулись диктатора. Його ера закінчилась. нарешті Лівія - вільна”, - радіє мешканець Тріполі.
Смерть Каддафі, вважають експерти, стала останньою сторінкою у кровопролитній громадянській війні. Один з найбільш безпосередніх учасників у цьому дійстві - Північноатлантичний альянс обіцяє незабаром залишити лівійську землю.
“Після 42 років панування, страху владі полковника Каддафі настав кінець. Врешті лівійці можуть завершити цей довгий та темний розділ у своїй історії. НАТО та партнери впоралися із своїм завданням захистити мешканців Лівії”, - заявив генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.
Зараз Лівія вперше за чотири десятиліття залишилась без Каддафі, проте і без повноцінної влади.