Російські спецслужби змушені змінювати підходи до роботи за кордоном після масових викриттів агентів і посилення контролю за в'їздом до західних країн. Замість кадрових шпигунів Кремль дедалі частіше залучає іноземців до диверсій, підпалів і підготовки замахів, намагаючись розширити свою агентурну мережу та залякати противників.

Болгарський журналіст і розслідувач Bellingcat Христо Грозєв в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, як Росія вербує виконавців для операцій у США та Європі, чому особливу увагу її спецслужби приділяють вихідцям із країн Південної Америки та як Кремль намагається впливати на західні політичні еліти. Крім того, він проаналізував, чому російські операції можуть обертатися проти самої Москви та як змінюється реакція Заходу на диверсії й спроби політичних убивств.

Після початку повномасштабної війни проти України російська розвідка зіткнулася з серйозною логістичною та оперативною кризою. Жорсткі візові обмеження, посилені перевірки біографій та масові викриття кадрових офіцерів зробили практично неможливим використання традиційних штатних шпигунів для виконання завдань за кордоном.

Як наслідок, російські спецслужби були змушені кардинально змінити підхід, перейшовши до масового вербування іноземних найманців.

Зараз всередині ФСБ та ГРУ функціонують десятки окремих ланок, які працюють за принципом інноваційного ринку. Вони шукають виконавців серед звичайних іноземців, яким значно простіше перетинати кордони. Спектр завдань для таких "фрілансерів" варіюється від дрібного хуліганства (нанесення антиукраїнських чи провокативних написів) та підпалів до організації замовних вбивств політичних опонентів Кремля.

Південноамериканський слід у США

Особливу увагу привертає нова категорія завербованих агентів – громадяни країн Південної Америки, зокрема Куби та Венесуели. Вибір цих країн не випадковий: через складну економічну ситуацію місцеві жителі готові ризикувати заради сум, які за мірками західного світу є відносно невеликими.

Наприклад, за ліквідацію російських опозиціонерів у США виконавцям пропонували близько 40 тисяч доларів. Хоча загальний бюджет, виділений російськими олігархами на такі операції, може сягати десятків мільйонів доларів, левова частка цих коштів осідає в кишенях кураторів із ФСБ, таких як полковник Юрій Храмеєв та його керівництво.

Зверніть увагу! Міністерство юстиції США повідомило про нейтралізацію залученої російськими спецслужбами агентурної мережі, яка готувала ліквідацію проукраїнських активістів та дисидентів у США й країнах Європи. Крім того, учасники угруповання підозрюються в організації підпалів та диверсійних актів проти критичної інфраструктури держав-партнерів України.

Схема вербування виглядає наступним чином: потенційних виконавців запрошують до Росії під виглядом легального працевлаштування, не пов'язаного з війною. Згодом їх змушують залучати своїх знайомих, які вже легально або нелегально перебувають на території Сполучених Штатів Америки. Таким чином Кремль створює агентурну мережу безпосередньо всередині американських іммігрантських спільнот.

Дії російських спецслужб стали прямим порушенням негласних правил гри, які існували між Москвою та Вашингтоном протягом останніх 50 років. Історично Росія утримувалася від організації політичних вбивств на території США. Ба більше, кубинські та венесуельські діаспори завжди вважалися виключною сферою впливу американських спецслужб. Інфільтрація ФСБ у ці спільноти стала безпрецедентним викликом для національної безпеки США.

Цей крок викликав жорстку реакцію американської правоохоронної системи. Нещодавній обвинувальний акт Міністерства юстиції США проти агентурної мережі Храмеєва є унікальним документом. У ньому ФБР не лише розкриває деталі підготовки замахів на російських опозиціонерів (зокрема Гаррі Каспарова, Іллю Пономарьова та Володимира Кара-Мурзу), але й відкрито перераховує всі акти агресії Росії проти західних країн за останні 15 років.

Це чіткий сигнал Кремля про те, що епоха толерантності завершилася. Навіть представники команди Дональда Трампа, на лояльність яких розраховувала Москва, сприйняли ці дії як особисту образу, адже Росія порушила старі домовленості саме в період їхньої політичної активності.

Паралельно з операціями у США, російська військова розвідка продовжує агресивну кампанію в Європі. За ці напрямки відповідають спеціальні підрозділи, зокрема 15-й центр ГРУ під кураторством генерала Володимира Алексєєва. Їхніми цілями стають не лише політичні дисиденти, але й ключові фігури європейського військово-промислового комплексу.

Відомі випадки підготовки замахів на керівників провідних німецьких оборонних концернів, таких як Rheinmetall (який постачає танки Україні) та Rohde & Schwarz (виробник критично важливої електроніки). Мета цих операцій очевидна – посіяти страх серед європейських бізнесменів та політиків, змусивши їх відмовитися від підтримки України.

Однак ця стратегія дає абсолютно зворотний ефект. Замість паніки та поступок, європейські країни демонструють безпрецедентну консолідацію. Німеччина, яка раніше намагалася уникати різких кроків, тепер відкрито звинувачує Росію в диверсіях та посилює заходи безпеки.

Політичні еліти Європи усвідомили, що спроби умиротворення агресора лише провокують нові напади. Гібридна війна Кремля, яка мала б паралізувати волю Заходу, натомість стала каталізатором для остаточного розриву зв'язків з Росією та посилення військової допомоги Україні.