Дует нападників, який зробив собі ім’я у європейських чемпіонатах, наприкінці дев’яностих перетворив аутсайдера навіть латино-американського футболу, на середняка світового.
Доказом цьому став чемпіонат світу 1998, де чилійці вперше за понад тридцять років подолали груповий етап.
Причин такого перевтілення безумовно дуже багато, однак одна з головних має ім’я та прізвище і виступає у туринському Ювентусі - Артуро Відаль. Після свого переходу із Байєра до Ювентуса у 2011. Воїн, як назвали Відаля ще на Батьківщині, щороку робить по гігантському кроку до звання найкращого центрального півзахисника у світі.
Він став справжнім уособленням поняття "бокс ту бокс" футболу. В одну мить чилієць відбирає м’яч біля свого карного майданчика, а вже у наступну у стилі справжнього хижака вривається у чужий штрафний і вражає ворота суперників. Артуро виводить партнерів на удар так само часто як Пірло, а сам б’є не рідше за Льоренте. Те що його персоною зацікавилися найбагатші клуби Європи не стало несподіванкою ні для кого.
У свої 27 Артуро Відаль устиг стати символом одного із найвідоміших клубів світу, та окрасою своєї нації. Завдяки йому чилійців на майбутньому Мундіалі сприйматимуть більш ніж серйозно, а сам Відаль безумовно доведе, що прізвисько Воїн він заробив не просто так.