Елбридж Колбі – це посадова особа, яка відповідає за пріоритети американських збройних сил та розміщення військ. Його виступ – це скоріше слова практика, ніж політика. Про це пише Юрій Федоренко.
Готуватися мають усі
Ну а практичні висновки, які робить Елбридж Колбі, полягають в тому, що країни НАТО та демократичний світ мають готуватися, по-перше, до складної зими, через яку доведеться пройти Україні, по-друге, до посилення градусу гібридної війни Росії проти європейських країн, по-третє, до того, що військові потреби України зберігатимуться доволі довго. Це не вичерпний перелік викликів, а базовий.
Американський посадовець розвіяв ілюзії тих, хто досі сподівається на "чудесну деескалацію". Він дав зрозуміти, що станом на зараз ні про які конкретні терміни "врегулювання" не йдеться.
"Ми не можемо передбачити, коли закінчиться ця трагічна війна", – заявив він.
Чи поділяють цю позицію інші учасники "Рамштайну"?
Принаймні генсек НАТО Марк Рютте точно поділяє позицію Колбі. З його точки зору, колективному Заходу варто не просто зберігати підтримку України на нинішньому рівні, а посилювати її.
Зокрема, він заявив: "Країнам Альянсу потрібно докладати більше зусиль. Вибору у нас немає". Західні медіа, цитуючи ці слова, роблять висновок: спроба відновити переговори з Кремлем не дала результату. Насправді це занадто категоричне формулювання.
Річ у тім, що будь-який довготривалий трек так званих "мирних переговорів" так чи інакше пов'язаний із вирішенням "паралельних", але дуже важливих проблем, як-от обмін військовополоненими, судноплавство в Чорному морі, необхідність тимчасового припинення вогню під час візитів до Києва чи москви міжнародних делегацій тощо. Водночас ворог буде використовувати (і використовує) цей механізм для маніпуляцій та проштовхування власних інтересів – до цього теж треба бути готовими.
Коли почнуться справжні перемовини?
Реальний початок "мирного" процесу навряд чи можливий найближчими кількома місяцями.
Тверезу оцінку ситуації нещодавно дав керівник Офісу президента України Кирило Буданов: "Хоча переговори про мирне врегулювання можуть відновитися у вересні, умови для припинення вогню навряд чи з'являться до наступної весни".
Висновок простий. Які б "сигнали" не посилав Кремль, нам і нашим міжнародним партнерам варто твердо пам'ятати: агресор розуміє лише мову сили. Коли противник повністю втратить ресурсний "запас міцності", а також здатність до наступальних дій і почне відповзати, тоді з'явиться привід для серйозної розмови. Цей момент наближається, але не так швидко як хотілося б.
Щодня і щоночі Сили оборони України працюють над підготовкою справжніх передумов мирного процесу. Головним аргументом на цьому етапі має бути тиск на ворога — на всіх напрямках, в усіх сферах, у тому числі – на міжнародній арені. Напередодні зими колективний Захід має посилити санкційний вплив на недоімперію та збільшити підтримку України. Це непростий, розтягнутий у часі шлях, але це шлях до перемоги.