Ситуація змінилася: чи стане Путін поступливим після успіху Трампа в Ірані

Що Путіну треба від Трампа

Ердоган підкреслив що Туреччина готова забезпечити таку зустріч. Хоча ми розуміємо, що ці висловлювання – це намагання Ердогана довести Трампу свої можливості, а не їхнє справжнє відображення. Про це заявив Віталій Портников, інформує 24 Канал.

Читайте також США та Ізраїль лише наблизили світ до ядерної війни

Невідомо, наскільки самому Володимиру Путіну потрібний в ролі посередника Реджеп Ердоган і найголовніше – чи збирається президент Росії завершувати російсько-українську війну домовленостями із Дональдом Трампом.

Путін прекрасно знає, що як важливу умову для домовленостей Трамп буде висувати ідею припинення вогню. Водночас Путін вже неодноразово відмовляв йому у цьому. Зараз немає жодних ознак, що російський президент збирається погоджуватися з ініціативами свого американського колеги.

Умова, що українські війська мають залишити всю територію Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей пов'язана не стільки із бажанням Росії встановити контроль над чужими територіями навіть без військової окупації, скільки з дестабілізацією України з метою окупації нових регіонів. У Кремлі вважають, що готовність українського керівництва до виведення військ може пришвидшити внутрішню дестабілізацію в Україні, потрібну Росії для подальших військових дій.

Якщо союзники України будуть наполягати на виведенні військ, а Київ з цим не погоджуватиметься, то, на думку російських аналітиків, це може призвести до конфліктів між Трампом і Зеленським. До речі, саме для створення такого конфлікту Росія і вимагала від США, щоб вони визнали російський статус Криму.

Насправді таке визнання не потрібне Путіну, але у Москві прорахували, що публічні заяви американського президента щодо такої можливості створять лінію напруги у стосунках між Вашингтоном і Києвом, та Вашингтоном і європейськими столицями.

Усі зусилля Путіна і російської дипломатії спрямовані на створення більш комфортних умов для продовження російсько-української війни в найближчому майбутньому. То навіщо тоді Путіну зустрічатися із Трампом? Адже зустрітись з американським президентом і відмовити йому у будь-якому рішенні завершення війни – це створити для себе непотрібні ризики.

Путін вже зрозумів, якою має бути його тактика у взаєминах із Трампом – тягнути час на російсько-українських перемовинах, продовжувати бойові дії і масовані обстріли України, сподіваючись що українське суспільство саме усвідомить необхідність капітуляції. Ну, і разом із цим виступати із компліментарними заявами щодо Трампа, сподіваючись, що це заблокує нові санкції проти Росії і будь-які нові рішення, які б ускладнили Путіну вирішення головного політичного завдання – знищення української держави.

Вікно можливостей

Міжнародна ситуація після ізраїльсько-іранської війни змінилася. Поки Трамп насолоджується іміджем переможця і людини, що говорить про мир через силу, то відкрилося вікно можливостей. Президент США може наполягати на зустрічі із російським президентом, сподіваючись, що Путін переконався у готовності Трампа використовувати силу, а тому не буде таким непоступливим.

Можливо, саме тому американський лідер зараз говорить про російського колегу вже без тих захопливих епітетів, які ми чули у перші місяці перебування Трампа при владі.

Трамп, здається, починає щиро не розуміти, чому Путін не може скористатися можливістю, щоб "зберегти обличчя" і вийти з війни. Він просто не усвідомлює, що для Путіна збереження обличчя – це повернення Росії до кордонів Радянського Союзу 1991 року, а все інше він вважатиме поразкою Росії.

У цій ситуації, з одного боку, інтереси Путіна і Трампа продовжують бути діаметрально протилежними, а з іншого – є досить недовгий і хиткий період, коли Путін може побоюватися, що відверта відмова Трампу призведе до серйозного погіршення російсько-американських взаємин. Саме цією недовгою ситуацією, ймовірно, і бажає скористатися Ердоган. Принаймні, поки це вікно можливостей не закриється.