Станиця Луганська: Життя під кулями

Звуки перемир'я в Станиці Луганській чутно щоночі, бійці на передовій слухають цю канонаду. Останні 2 тижні терористи гатять не лише з мінометів та "Градів", але й навіть з реактивних вогнеметів "Джміль".

Українські війська тут глибоко врилися в землю. Техніка, зброя, нехитрий побут. А під ногами спалена трава. Серед цих хлопців є й такі, хто рідних не бачив 4 місяці. Вели виснажливі бої в луганському аеропорту, визволяли міста та села.

"Це наші друзі. Ми їх називаємо "тєрпіли", бо вони перші приймають бій. Це справжні герої", – розповідає боєць.

В один з бліндажів буквально напередодні залетів снаряд. На щастя, там нікого не було. Також хлопці показують свого бойового товариша – кота Атошку. Кажуть, він лякається під час кожного обстрілу.

Між позиціями рух тільки бігом. Тут все бігом, адже кожна хвилина може коштувати життя.

У селі панує тиша. Але все тут нагадує про війну – ворота, які радше нагадують решето, прострілені дерева, нерозірвані міни. Руїни межують із житловими будинками. Будинками, які будь-якої миті можуть перетворитися на руїни.

Найбільше прохання хлопців – дати їм відпочити. Бо втомилися не лише фізично, але й психологічно.

Якщо за добу вдасться поспати 1,5-2 години – це вже добре. Тут постійні обстріли, постійно війна. Вже втомились, якщо чесно, нам би відпочити хоча б днів 10, а потім з новими силами прийдем добивати їх, – каже боєць "Балу".

Місцеві до українських вояків ставляться по-різному. Багато мовчки підтримують, бо відкрито висловлювати свою позицію тут небезпечно, можна отримати "подарунок" у вигляді гранати в хату.

Працює на цих позиціях і еліта нашої армії та справжній жах сепаратистів – снайпери. Аби вбити ворога, їм потрібно лише кілька секунд.

Жоден з бійців у Станиці Луганській не сумнівається в перемозі.

Нагадаємо, вчора увечері терористи з так званої "ЛНР" обстріляли маршрутний автобус та два легкові автомобілі поблизу Станиці Луганської, внаслідок чого одна людина загинула, кілька поранені.