Він зазначив, що це день тих, хто, тримаючи зброю, доводить українську силу. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на президента.

Дивіться також День Збройних Сил України 2025: патріотичні привітання у прозі й віршах

Як Зеленський звернувся до українських захисників?

За словами глави держави, День Збройних Сил України про тих, хто дійсно об’єднує наш народ у боротьбі, вдячності, пам’яті й, звісно, об’єднує у великій повазі. Ця повага проявляється не лише в підтримці, молитвах, не лише в донатах і словах, які всі, безумовно, сьогодні напишуть своїм – рідним воїнам, які є в кожного.

Звернення Володимира Зеленського з нагоди Дня ЗСУ: відео з соцмереж президента

Ця повага про дещо більше. Вона стала окремим явищем, феноменом нової України. Ця повага стала мистецтвом. І ця повага довкола нас – у наших містах, на наших вулицях і наших будинках. Це сотні зображень, які народилися по всій Україні. Сотні присвячень, що поєднали в собі мільйони подяк тобі, тобі, український воїне!
– сказав Зеленський.

Він зазначив, що надзвичайно важливо помічати мурали, які присвячені українським захисникам. Важливо, поспішаючи у своїх справах, зупинитися хоча б на мить. Пройти не повз, а поруч. Вдивитися в ці малюнки, у ці очі. Пам’ятати, що вони зробили у війні за незалежність України. Цінувати та знати історію кожного.

Того, хто захищав рідний Київ, а потім полетів на допомогу в заблокований Маріуполь. Або виріс на Донбасі та боронив столицю. Був світовим призером з джіу-джитсу, а став захисником України.

Хто був всесвітньо відомим оперним співаком, а став українським воїном. І того, хто був ювеліром, мав, як кажуть друзі, золоті руки й цими руками знищував окупантів. Різні долі. Однакові цінності. Різні імена. Однакова шана всім.

Президент зазначив, що воїни росли в різних містах, різних родинах, різних будинках, але всюди були виховані як справжні герої.

І скільки в цьому символізмі гордості й болю водночас: вони пішли захищати рідний дім – і сьогодні їхні портрети на стінах цих домів. І на школах, де вони мали різні оцінки, але на відмінно вивчили, що таке честь, відвага, людяність і любов до своєї України.

Це точно знав Данило Погорілов, що мав астигматизм обох очей, але бачив, хто ворог і зло, а побратими бачили його мужність, коли він ціною життя вивів групу з оточення.

Це знав Олег Фадєєнко, який мав понад 2 метри зросту й для побратимів був "Малиш". Звільняв Куп’янськ, Херсон і для держави став Героєм України.

І "Дем", що поліг у бою на наступний день після свого дня народження. І Тарас Березюк, який віддав життя за свободу в День Незалежності України.

Зеленський переконаний, що одного дня в мирному Києві, Харкові, Дніпрі, Львові – будь-де в Україні, побачивши один із таких портретів, маленька дитинка спитає батьків: "А хто це?" І вони знатимуть, що відповісти, вони точно розкажуть, і це точно продовжиться, і буде знову, і буде від покоління до покоління, бо ми назавжди збережемо цю пам'ять і повагу до своїх військових.

До їхніх принципів, якостей, волі, міцності, впертості. До всіх найкращих чеснот. І ними дихає кожне таке полотно, кожен колір, відтінок, кожен штрих передає ці історії. Ці вчинки, ці кроки. І це треба відчути.

Відчути, як у 14-му році Віталій Трухан залишав інститут і їхав до зони АТО. Як, бувши весь час "на передку", Олексій Остапенко казав дружині: "Хто ж, якщо не ми?" Як Олексій Мовчан рятував із-під завалів 11 людей і котика. А Тарас Чайка зберіг свій екіпаж, і тепер його іменем названа аудиторія національного університету.

Стійте міцно. Ви все, що в нас є! Цими словами я звертався до наших воїнів у перший день війни. І ви стояли міцно. Стояли, коли в Україну майже ніхто не вірив, коли нам казали: у вас тиждень, у вас без шансів, у вас немає іншого варіанта, аніж здатися. А ви стояли. І вистояли. І тому Україна стоїть. Бо вірить у себе,
– заявив президент.

Він додав, що пліч-о-пліч із тими, хто зустрів вторгнення у лавах ЗСУ, стали згодом сотні тисяч своїх. Українські чоловіки, українські жінки. Неймовірні. Безстрашні. Справжні.

Перша військова, яка очолила підрозділ артилерії. Снайперка, що знищила десятки окупантів. Кулеметниця, яка пішла на фронт у 19. "Пташка". "Тайра". "Ксена". "Руда". І десятки, десятки тисяч хоробрих дівчат і жінок у ЗСУ. Всі, хто мав свої власні справи, але обрав одну – захищати рідну землю.

І кожен, хто був тим, ким мріяв, але став тим, ким мусив. Воїном. Той, хто навчався в академії культури й захистив рідний Харків. Хто мріяв бути істориком, добре знав картографію, завдяки чому вивів і врятував багатьох своїх побратимів. Хто грав на акордеоні, займався народними танцями, а став бойовим медиком і рятував життя. Хто знищив сім ворожих літаків і є наймолодшим Героєм України.

Зеленський наголосив, що все це – про наше життя, що поділилося на до й після 24 лютого. Хтось був підприємцем, учителькою, фермером, дизайнеркою одягу. Хтось виховував п’ятьох дітей. Мріяв про навколосвітню подорож. Мав успішний стартап.

Ось що робить Росія. Б’є не лише по містах, а руйнує мрії, атакує не лише будинки, а долі й майбутнє. І не лишає вибору.

Чорний міг працювати на залізній дорозі, але мав залізну волю й бився за країну на Харківщині та Донеччині. Йому назавжди 24. Крилов народився у Львові й захистив нас під Бахмутом. Йому назавжди 21. Бокс народився в Києві й захистив нас біля Запоріжжя. Йому назавжди 23.

Та всі вони не пішли від нас – вони серед нас. Назавжди. У наших серцях. У наших віршах. У повідомленнях "Дякую!" Зеленський подякував всім військовим України та сказав:"Вічна пам'ять тим, хто віддав за Україну своє життя".

Він зазначив, що ЗСУ – це більше ніж військо, це уособлення нас із вами – всієї України. Того, за що ми боремось, як і чому. Коли немає більше чужих міст і сіл. Кожне своє, кожне рідне. І кожен куточок України боронять бійці родом із кожного куточка України.

Хто з відомих людей служить у ЗСУ?

  • Багато українців, що мали успішну кар'єру, через війну вирішили стати на захист своєї держави. Відомі українці, такі як Дмитро Дікусар, Олександр Ярмак, Андрій Лузан, Ігор Ласточкін, Гарік Бірча і Юрій Толоконніков, служать у Збройних Силах України та мужньо обороняють країну.

  • У кожного з них своя історія цивільного та військового життя. Однак робота кожного є надзвичайно важливою для історії України.