Як Кремль прорахувався у Східній Європі
- Угорщина та Словаччина переживають політичну турбулентність, що підриває вплив Росії на політичні процеси в регіоні.
- Угорська партія "Фідес" втрачає підтримку через скандали, а словацький прем'єр-міністр під слідством за державну зраду.
Події останніх тижнів у Центральній Європі свідчать про одну важливу річ: хитромудра геополітична конструкція, яка тривалий час дозволяла Кремлю через своїх політичних проксі блокувати європейську допомогу Україні, починає руйнуватися. Угорщина і Словаччина – два ключові елементи цієї конструкції – одночасно входять у фазу політичної турбулентності.
Система дала тріщину
В Угорщині партія прем'єра Віктора Орбана "Фідес" стрімко втрачає рейтинги напередодні виборів. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також У Росії – кухонна революція
Скандали множаться: витоки інформації, звинувачення у співпраці з Москвою, історії про політичні переслідування та навіть натяки на фінансові потоки з Росії. Спроби влади контратакувати лише погіршують ситуацію, створюючи ефект політичної паніки.
Симптоматичною стала історія капітана Національного бюро розслідувань Бенце Сабо. Офіцер відкрито заявив про фальсифікацію кримінальної справи проти представників опозиції та звільнився через "ціннісну несумісність" із системою.
Паралельно у Словаччині поліція розпочала розслідування щодо прем'єр-міністра Роберта Фіцо за підозрою у державній зраді. Причиною стали його спроби тиску на Україну через питання енергопостачання. Що це все означає?
Передусім – прорахунок Кремля. Болотна стратегія традиційно базувалася на інструментах, відпрацьованих ще з часів КДБ: підкуп, шантаж, створення мереж впливу серед політичних еліт. Але в ній є фундаментальний дефект: вона не враховує суб'єктність суспільств.
Можна корумпувати окремих політиків, можна впливати на уряди, але неможливо "купити" історичну пам'ять, політичну культуру і базове відчуття національної гідності. Угорщина – яскравий приклад. Попри багаторічну проросійську риторику Орбана, більшість угорців не поділяє його позиції.
Соціологія показує: переважна частина суспільства негативно ставиться до Росії. Це не просто цифри – за ними стоять реальні люди, включно з державними службовцями, журналістами, правоохоронцями. Саме тому з'являються такі фігури, як офіцер Сабо.
Схожа логіка працює і в Словаччині. Там теж є політична верхівка, яка готова грати у проросійські ігри, але є й інституції – прокуратура, поліція, громадянське суспільство, – які не готові беззастережно спостерігати за діями корумпованої влади.
Попри витівки Орбана та інших політичних персонажів, варто пам'ятати, що вектор розвитку Східної Європи вирішують не окремі лідери, а суспільства. Не кулуарні домовленості, а політична культура. Не страх, а історична пам'ять.
Ми бачимо, що Кремль посилює свій вплив у тих політичних колах, де є корупція, популізм та цинізм. Натомість плани агресора зриваються, коли в гру вступають порядність, національна свідомість та гідність. Це вкотре нагадує і нам, і європейцям: ми протистоїмо не просто "ворожим інтересам". Ми боремося з системним, майже неприхованим злом. Але ми точно знаємо: добро переможе.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.