"Ця ракета не пішла і не піде": Світан про провал "Орєшніка" та втрати російської авіації

Після візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви Кремль знову заговорив про завершення війни, хоча жодних ознак готовності вивести російські війська з України немає. Водночас українські удари по порту Усть-Луга та найбільших НПЗ Росії супроводжуються повідомленнями про втрати ворожої авіації, а навколо ракети "Орєшнік" виникають нові питання.

Льотчик-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан в ефірі 24 Каналу оцінив мету контактів команди Дональда Трампа з Кремлем, ситуацію на Херсонщині та наслідки ударів по російській інфраструктурі. Він також пояснив, чому сумнівається у здатності системи РЕБ "Лима" відхиляти "Орєшнік" і що, на його думку, заважає Росії налагодити серійне виробництво цієї ракети.

Кремль використовує переговори для тиску на Україну

Стів Віткофф і Джаред Кушнер відвідали Москву, де Володимир Путін заговорив про бажання встановити в Україні "вічний мир". Він також запропонував Сполученим Штатам організувати гуманітарну місію з Костянтинівки за прикладом нещодавніх подій в Олешках. Однак Світан не бачить у цих заявах ознак зміни російської позиції, оскільки Кремль не демонструє намірів припинити окупацію українських територій.

Який мирний процес, поки російські війська перебувають на нашій території? Путін зібрався виводити війська з України? Щось цього не видно, принаймні зараз,
– сказав Світан.

На його думку, під прикриттям дипломатичних контактів можуть обговорюватися зовсім інші питання, зокрема комерційні домовленості щодо російських активів. Серед можливих напрямків таких переговорів він назвав майбутнє "Лукойлу" та постачання російського газу до Європи. Експерт припустив, що економічні інтереси окремих учасників процесу можуть бути значно важливішими за публічно проголошену мету досягти миру.

Він також очікує, що після зустрічі в Москві представники американської адміністрації передаватимуть Києву вимоги Путіна. Світан розглядає їх як спробу домогтися від України неприйнятних поступок. При цьому Кремль, на його думку, продовжуватиме військовий тиск, щоб посилювати власні переговорні позиції.

Це не мирний, а торговельний процес навколо продажу певних активів, наприклад "Лукойлу". А Путін через Віткоффа та Кушнера намагатиметься просувати своє бачення капітуляції України,
– вважає полковник запасу.

Окреме занепокоєння викликає можливість одночасного посилення тиску на Україну з боку Росії та США. Світан припустив, що обмеження роботи Starlink, передавання розвідданих або окремих видів озброєння могли б використовуватися як додаткові важелі під час переговорів.

Заклики Віткоффа дотримуватися певного переговорного курсу не переконують військового експерта. Він наполягає, що будь-яке врегулювання має починатися з припинення російської агресії, а не з обговорення поступок України під військовим та економічним тиском.

Чому Путін насправді розпочав війну

На переговорах в Абу-Дабі російські представники, за повідомленням Axios, пояснювали початок повномасштабного вторгнення нібито відсутністю відповіді Джо Байдена на лист Путіна у 2021 році. Світан висміяв таке трактування, оскільки вважає особисті образи російського диктатора лише приводом для виправдання агресії. Справжні причини він пов'язує з імперським характером російської державної політики.

Виявляється, образилася царівна Несміяна, тупнула ніжкою і відправила людей на війну. Ось яка велика образа – хтось їй не відповів на листа. Але причина війни зовсім не в цьому,
– зауважив Світан.

На його переконання, російська влада незалежно від прізвища керівника прагнутиме розширювати контроль над сусідніми територіями, доки зберігатиметься нинішня модель держави. Водночас Кремль обирає для агресії ті напрямки, де очікує найменшого спротиву. Росія не пішла на пряме зіткнення зі США, Китаєм або державами НАТО, оскільки наслідки такого рішення могли бути для неї неприйнятними.

Україна, за оцінкою експерта, виявилася вразливою у 2014 та 2022 роках через недостатню підготовку до великої війни. Світан розкритикував дії української влади різних періодів, яка, на його думку, не забезпечила розвитку необхідних оборонних технологій. Серед головних проблем він назвав відсутність достатньої кількості власних балістичних ракет, сучасних зенітно-ракетних комплексів та незалежних систем супутникового зв'язку.

Якби Путін знав, що в нас є кілька тисяч балістичних ракет, здатних долетіти до Москви, він би нікуди не поліз. Якби ми були сильними, ніхто б не наважився на таке вторгнення,
– переконаний військовий експерт.

Частину відповідальності за недостатнє стримування Росії він покладає і на західних партнерів. Зокрема, Світан вважає, що публічні заяви американської адміністрації напередодні вторгнення могли сформувати в Кремля враження, що США не втручатимуться безпосередньо у війну. Також він припустив, що позиція Сі Цзіньпіна під час зимової Олімпіади 2022 року могла вплинути на розрахунки Путіна.

Водночас російський диктатор, за оцінкою Світана, припустився серйозних стратегічних помилок. Передусім він не врахував можливості українського спротиву та не зміг реалізувати початковий план швидкого захоплення Києва. Тривала війна, на яку перетворилося вторгнення, продовжує виснажувати російську армію та економіку.

Як росіяни використали паузу в Олешках

Під час тимчасового припинення вогню в районі Олешок російські військові могли використати гуманітарні заходи для посилення своїх позицій на лівому березі Дніпра. Українські бійці водолазного загону "Омега" знищили два склади боєприпасів бригадного рівня, які противник накопичив у цьому районі. Світан вважає, що такі запаси могли бути частиною значно ширшої підготовки російських сил.

За його оцінкою, Росія протягом одного-двох місяців готувала інформаційну операцію навколо гуманітарної ситуації в Олешках. Кремль, на думку експерта, міг розраховувати, що евакуація цивільного населення та тимчасова зупинка бойових дій дозволять провести ротацію й підсилити підрозділи. Він припустив, що за цей час чисельність російського угруповання зросла щонайменше на тисячу військовослужбовців, тобто більш ніж на два батальйони.

Це була серйозна російська інформаційно-психологічна операція, яку готували щонайменше місяць-два. Під прикриттям виведення цивільного населення вони провели ротацію, посилили свої війська та накопичили боєприпаси,
– припустив Світан.

Крім особового складу, противник міг підвезти додаткові боєприпаси та реактивні системи залпового вогню. За оцінкою Світана, це посилює загрозу обстрілів правобережної частини Херсонщини, оскільки російські підрозділи встигли обладнати позиції та закріпитися на місцевості. Особливу небезпеку він вбачає для Херсона, мікрорайону Корабел, островів у дельті Дніпра та району Голої Пристані.

Військовий експерт припустив, що для усунення цієї загрози можуть знадобитися наземні дії українських підрозділів на лівобережжі. На його думку, лише удари безпілотниками та артилерією можуть виявитися недостатніми проти військ, які встигли добре укріпитися. При цьому він не виключає залучення підрозділів морської піхоти до відповідних завдань.

Водночас сил для масштабного наступу на Херсон у Росії, на його переконання, зараз недостатньо. Значні логістичні відстані, які він оцінив приблизно у 500 кілометрів від районів Ростова та Тамані, ускладнюють забезпечення великого угруповання. Проте противник може намагатися проводити обмежені операції, зокрема перекидати невеликі групи через острови Дніпра.

Для широкомасштабного наступу на Херсон у росіян зараз не вистачає сил і засобів. А ось для невеликих операцій із проникненням через острови особового складу достатньо. Саме цю небезпеку потрібно враховувати,
– пояснив полковник запасу.

Додатковою перешкодою для російських військових стає холодна вода Дніпра. Світан звернув увагу, що її температура становить приблизно 5 – 7 градусів і надалі знижуватиметься, ускладнюючи переправлення невеликих груп. Він також високо оцінив заходи українського командування із захисту правого берега та залучення додаткових сил на цьому напрямку.

На його думку, Кремль не стільки готує повноцінне захоплення Херсона, скільки намагається змусити Україну перекидати резерви з інших ділянок фронту. Насамперед ідеться про центральні напрямки, зокрема райони Покровська, Костянтинівки та Вугледара. Тому навіть обмежена активність російських підрозділів на Дніпрі може мати значення для ширших планів противника.

Підрив полковника в Петербурзі та удар по "Буяні"

У Санкт-Петербурзі з'явилися повідомлення про підрив автомобіля, у якому перебував російський полковник. За попередніми даними, йшлося про головного штурмана 6-ї армії ВПС і ППО Росії. Світан не має підтвердженої інформації про виконавців операції, однак звернув увагу, що інцидент стався в період українських ударів по російських об'єктах у Ленінградській області.

Він припустив, що підрив міг бути пов'язаний із діяльністю українських спецслужб, але не виключив і внутрішньоросійських конфліктів. Повітряно-космічні сили Росії отримують значне фінансування, тому між людьми, причетними до розподілу бюджетів, можуть виникати суперечності. За відсутності підтверджених даних експерт не став однозначно називати організаторів підриву.

Навіть якби ми знали якісь подробиці, в ефірі про це не говорили б. Можна лише припускати, що працювали наші спеціальні служби. Але я не виключаю і внутрішніх російських розбірок, враховуючи величезні бюджети їхніх Повітряно-космічних сил,
– зауважив Світан.

Тим часом під час ударів по Ленінградській області було повідомлено й про ураження малого ракетного корабля проєкту "Буян-М". Світан вважає цей результат важливим, оскільки такі кораблі можуть використовуватися як носії крилатих ракет. Крім того, російський флот має можливість переміщувати частину своїх кораблів внутрішніми водними шляхами між різними морськими басейнами.

Зокрема, через систему річок і каналів кораблі можуть потрапляти з Балтійського регіону до Каспійського моря або через Волго-Донський канал до Азовського та Чорного морів. Тому навіть перебування ракетоносця на Балтиці не означає, що він не може згодом становити загрозу для України на іншому напрямку.

Світан оцінив удар по Усть-Лузі як складну та результативну операцію, яка продемонструвала можливості українських спецслужб. Водночас він наголосив, що зв'язок між цією атакою та підривом російського офіцера залишається його припущенням, а не встановленою обставиною.

Російська ППО могла збити три власні борти

Під час атаки на Усть-Лугу з'явилися повідомлення про втрати російських вертольотів і літака МіГ-31. Світан припустив, що причиною могла стати робота самої російської протиповітряної оборони. За його поясненням, масований наліт створив надзвичайно складну ситуацію для операторів радіолокаційних станцій і зенітно-ракетних комплексів.

Російська сторона повідомляла про перехоплення понад сотні українських безпілотників у районі атаки. Якщо ці цифри близькі до реальності, кількість повітряних цілей могла створити значне навантаження на систему бойового управління. Радіолокаційні станції одночасно фіксували багато об'єктів, а військовим потрібно було швидко визначати, які з них становлять загрозу.

З вертольотами Мі-8 та Ка-52 ситуація, за оцінкою Світана, відносно зрозуміла. Швидкість їхнього польоту може бути близькою до швидкості деяких ударних дронів, тому за великої кількості цілей оператори могли неправильно ідентифікувати повітряні об'єкти. Додаткові труднощі, за його словами, здатні виникати під час роботи системи розпізнавання "свій – чужий", особливо коли частина зенітних комплексів працює в автоматичному режимі.

Коли йде велика хвиля безпілотників, десятки цілей одночасно, вертоліт дуже складно відрізнити на екрані локатора. Навіть система "свій – чужий" не завжди допомагає, особливо коли часу на ухвалення рішення майже немає,
– пояснив військовий експерт.

Він вважає, що саме через такі обставини під вогонь російських засобів ППО могли потрапити Мі-8 та Ка-52. Водночас ситуація з можливим ураженням МіГ-31 викликає в нього значно більше запитань. Цей винищувач здатний розвивати швидкість понад 2 тисячі кілометрів на годину, тому його характеристики суттєво відрізняються від швидкості українських безпілотників.

Світан припустив, що МіГ-31 могли підняти не для безпосереднього перехоплення дронів, а для виконання завдань радіолокаційної розвідки. Літак має потужне бортове радіолокаційне обладнання і теоретично міг допомагати загальній системі ППО виявляти повітряні цілі. Але навіть за такого сценарію помилкове ураження настільки швидкісного літака залишається для експерта свідченням серйозних проблем з організацією російської протиповітряної оборони.

Із вертольотами ще можна зрозуміти, як виникла помилка. Але як під удар потрапив МіГ-31, який здатний летіти зі швидкістю понад дві тисячі кілометрів на годину? Це вже показник роботи російської ППО. Виходить, самі росіяни могли втратити три свої борти,
– вважає Світан.

Окрім можливих втрат авіації, удар по Усть-Лузі створює ризики для важливої частини російського експорту. Світан назвав цей порт найбільшим на Балтиці та оцінив його вантажообіг приблизно у 180 мільйонів тонн на рік. Через нього проходять нафта, нафтопродукти, скраплений газ, зерно, калійні добрива, метали, руда, вугілля та інші вантажі. Поруч також працюють об'єкти компанії "Новатек", пов'язані з виробництвом і перевалкою скрапленого газу.

Проблеми портової інфраструктури накладаються на наслідки українських атак по російських нафтопереробних підприємствах. За словами Світана, протягом останнього тижня удари зачепили п'ять великих НПЗ: Омський, Кірішський, Ярославський, Рязанський та підприємство в Кстові поблизу Нижнього Новгорода. На ці заводи, за його оцінкою, припадає понад 30% російської нафтопереробки.

Особливо серйозні руйнування, за повідомленнями, які він навів, могли виникнути на підприємстві в Кірішах. Світан не виключив, що частину пошкоджених потужностей буде надзвичайно складно відновити. Проте остаточний масштаб втрат підприємства потребує окремої оцінки.

Він також звернув увагу на порти Приморськ і Висоцьк, які залишаються важливими для російського експорту нафти та нафтопродуктів. За його спостереженнями, до останньої хвилі ударів активність українських атак на балтійському напрямку певний час була нижчою. Тепер експерт очікує подальшого посилення тиску на російську нафтогазову інфраструктуру.

Чому "Лима" навряд чи відхиляє "Орєшнік"

Після публікації New York Times про можливість впливу українських систем радіоелектронної боротьби на траєкторію "Орєшніка" виникла дискусія щодо реальних можливостей комплексу "Лима". Зокрема, йшлося про припущення, що за його допомогою вдалося відхилити дві російські ракети. Світан поставився до такої версії скептично, хоча визнає ефективність системи проти інших типів російського озброєння.

Він пояснив, що потрібно розрізняти два способи радіоелектронного впливу – придушення навігаційних сигналів та їх підміну. Перший зазвичай називають джамінгом, а другий – спуфінгом. Саме підміна сигналу, за словами експерта, може змусити ракету неправильно визначити власне місцеположення і виконати корекцію польоту за хибними координатами.

Для розуміння цього механізму Світан навів приклад супутникової навігації. Приймач отримує часові сигнали від кількох супутників і за їхньою різницею визначає координати. Якщо система РЕБ перебуває достатньо близько до ракети та має необхідну потужність, вона теоретично здатна вплинути на роботу такого приймача.

Вплинути на навігаційний приймач іншим сигналом, звичайно, можна. Але головне питання – дальність. Якщо ракета підходить до об'єкта, який прикриває "Лима", можна спробувати підмінити супутникові сигнали, щоб ракета почала неправильно визначати власні координати,
– пояснив Світан.

Такий механізм він вважає придатним насамперед для протидії оперативно-тактичним балістичним ракетам, зокрема "Іскандерам". За його поясненням, вони летять за траєкторією, яка дозволяє здійснювати радіоелектронний вплив на певних ділянках польоту. Світан оцінив максимальну висоту такої траєкторії приблизно у 50 – 60 кілометрів, а можливе відхилення ракети після втручання в навігацію – у десятки або сотні метрів.

Водночас у випадку з "Орєшніком" ситуація принципово інша. Це ракета середньої дальності, яка проходить частину траєкторії поза щільними шарами атмосфери. Розділення її головної частини на окремі бойові блоки відбувається на значній висоті, де наземна система РЕБ, за оцінкою експерта, не здатна забезпечити необхідний вплив.

Після відокремлення бойові блоки рухаються за балістичними траєкторіями, використовуючи набрану енергію. На цьому етапі змінити їхній рух шляхом втручання в супутникову навігацію, на думку Світана, практично неможливо.

"Орєшнік" іде заатмосферною траєкторією, а розділення його головної частини відбувається на великих висотах, куди "Лима" просто не дістане. Після відокремлення бойових блоків вплинути на них радіоелектронікою вже практично неможливо,
– пояснив полковник запасу.

Тому ефективнішим способом протидії такій ракеті він називає її перехоплення до розділення головної частини. Для цього потрібні спеціалізовані комплекси протиракетної оборони, здатні працювати на значних висотах. Серед можливих систем Світан назвав американську THAAD, ізраїльські комплекси Hetz та Hetz-3, а також Aegis.

За його оцінкою, відповідні засоби можуть працювати з цілями на висотах понад 100 кілометрів, тоді як окремі системи розраховані на перехоплення балістичних ракет і на значно віддаленіших ділянках траєкторії. Проте таких комплексів Україна зараз не має. Тому повідомлення про можливе відхилення "Орєшніка" за допомогою "Лими" експерт не вважає достатньо переконливими.

Чому "Орєшнік" міг не піти в серійне виробництво

Окремо Світан звернув увагу на проблеми самої російської ракети. За його оцінкою, відхилення "Орєшніка" від заданої траєкторії могли бути пов'язані не з роботою українських засобів РЕБ, а з конструктивними недоліками. Він припустив, що російським розробникам так і не вдалося забезпечити стабільну роботу ракети після змін у її конструкції.

Ця ракета не пішла і не піде. Сама концепція неправильна. Росіяни досі не можуть вийти на розрахункові режими її польоту,
– вважає Світан.

За його поясненням, російські розробники використали технологічну основу радянської ракети "Тополь", але прибрали з конструкції один ступінь. Таке рішення, на думку експерта, призвело до проблем із виходом на потрібну траєкторію. Він вважає, що зміни радянських ракетних систем без належного доопрацювання призвели до низки технічних невдач.

Світан стверджує, що під час випробувань "Орєшніка" виникали різні проблеми: частина ракет могла не стартувати, інші вибухали або не досягали розрахункової траєкторії. Деякі пуски, за його оцінкою, завершувалися падінням ракети не в тому районі, який визначили під час планування. Саме цими обставинами він пояснює невідповідність фактичних результатів застосування "Орєшніка" очікуванням Кремля.

Частина ракет не сходить зі стартового столу, частина вибухає, деякі не виходять на розрахункову траєкторію, а інші падають не туди, куди потрібно. Проблема в конструкції, яку росіяни так і не змогли довести до нормальної роботи,
– сказав військовий експерт.

За його припущенням, Росія виготовила приблизно десять випробувальних або передсерійних ракет. Для переходу до серійного виробництва планувалося провести десять успішних пусків, однак вдалими могли виявитися лише два. Точної кількості випробувань і результатів кожного з них Світан не назвав, але вважає загальну статистику невтішною для російської ракетної програми.

Він також припустив, що після цих проблем російське керівництво могло вирішити не запускати "Орєшнік" у серійне виробництво. На його думку, подальша доля ракети залежатиме від того, чи вдасться розробникам усунути конструктивні недоліки, які проявилися під час випробувань і застосування.

Світан про візит людей Трампа до Москви, удари по Усть-Лузі та провал російської ракети "Орєшнік": дивіться відео