Гельмут Анґерер називає себе дизайнером освітлення, він разом із Нінгоффом розробляв концепцію Олімпійського стадіону в Берліні.
“Слово за словом; ідея за ідеєю. Іноді справді, наче входиш в ейфорію, і ввечері почуваєшся захмелілим та дуже схвильованим від усього, що відбувалось упродовж дня. Фантастичне відчуття”, - каже архітектор Гельмут Анґерер.
“Під час одного випробування освітлення я спустився цими сходами. Вперше стадіон був лише наполовину освітлений. У мене мурашки пробігли по тілу. Адже навіть попри те, що стадіон і раніше мав дах та освітлення, воно ніколи не було його частиною”, - зазначив архітектор Хуберт Нінгофф.
Гельмут Анґерер намагався створити певну атмосферу, настрій, який би пасував унікальній естетиці Олімпійського стадіону. Відповідність вимогам світової футбольної асоціації до освітлення була на другому місці. Анґерер каже, що дизайнеру освітлення потрібні уява, допитливість та грайливість.
“Після планування конструкції в голові, входиш у фазу, в якій вивільняєш уяву. Звісно, потрібен чималий досвід, аби вмикати та вимикати окремі елементи освітлення у себе в голові. Отож, ви "розважаєтесь" таким чином, поки не зможете сказати: "Все має бути ось так." Потім у вас з'являється картина, ціль, а решта роботи - це ніщо інше, як досягнення цієї мети, намагання не дозволити виявленим перешкодам її затьмарити”, - розповів Гельмут Анґерер.
Освітлення під дахом споруди зроблене дуже майстерно. Коли "Кільце вогню" - 4 тисячі 500 лампочок, вмонтованих у дах - поєднується з хвилею, яку створюють футбольні фани, здіймаються іскри. Архітектура та світло допомагають перетворити футбольний матч на надзвичайно видовищне дійство.
Головне в стадіоні - футбольне поле. У Берліні воно освітлене, як театральна сцена. Гельмута Анґерера завжди дратувало те, що від футболістів падають тіні у чотирьох напрямках. На полі оновленого Олімпійського стадіону їх майже немає. Небагато спортивних закладів можуть цим похизуватись.
“Не можна просто вимкнути тіні, і добре, що не можна. Треба придумати, як перехитрити закони фізики. Все просто - треба створити стільки тіней, аби вони закривали одна одну”, - каже Гельмут.
Дизайнери освітлення могли лише мріяти про успіх сміливого рішення для Олімпійського стадіону, але все спрацювало. Наскільки все складно - залишається їхнім секретом. Але результат - стадіон, що гармонійно поєднує архітектуру та світло під одним дахом.