Чому археологи не могли з'ясувати правду майже 130 років?
Історія знахідки розпочалася понад століття тому, коли мешканці узбережжя Балтійського моря виявили на піску вимитий штормом дубовий стовбур. Усередині порожнистої колоди покоїлася жінка, прикрашена бронзовими браслетами та намистом зі скла й бурштину.
Місцеві жителі, вражені багатством оздоблення та ізольованістю поховання, відразу охрестили померлу "принцесою з Багіча". Протягом десятиліть цей наратив вважався офіційною версією, поки рештки чекали на свій час у музейних сховищах.
Проблема виникла у 2018 році, коли науковці вирішили провести радіовуглецеве датування зубів жінки. Результати шокували дослідників: аналіз показав, що вона померла приблизно на сто років раніше, ніж була виготовлена сама труна та створені прикраси.
Це створило справжній хронологічний розрив: артефакти вказували на друге століття нашої ери, а біологічні дані – на перше. Вчені опинилися перед дилемою: або жінку перепоховали, або вся хронологія та уявлення про культуру, до якої належала жінка, були хибними. Нове дослідження, опубліковане в Archaeometry, вносить більше ясності.
Принцеса з Багіча / Фото AncientOrigins
Відповідь вдалося знайти завдяки новітнім методам дендрохронологічного аналізу. Команда археологів під керівництвом Марти Хмель-Хшановської зі Щецинського університету отримала дозвіл на мікроскопічний забір матеріалу з дубової труни.
Вивчивши річні кільця деревини, дослідники встановили точну дату вирубки дерева – період між 112 і 128 роками нашої ери. Оскільки в той час труни виготовляли зі свіжозрізаних стовбурів, це підтвердило, що поховання відбулося саме на початку другого століття.
Старі кістки
Але як пояснити "застарілі" кістки? Розгадка крилася в раціоні померлої. Аналіз стабільних ізотопів показав високий вміст азоту, що характерно для дієти з великою кількістю тваринного білка, зокрема риби. Тут спрацював так званий ефект морського резервуара.
Глибоководні шари океану містять вуглець, якому вже сотні років. Коли людина вживає морепродукти, її тканини накопичують цей "старий" вуглець, що при лабораторному дослідженні штучно додає віку зразкам.
Оскільки жінка мешкала в басейні Балтійського моря, її харчування повністю базувалося на місцевих ресурсах, що й призвело до помилки в датуванні.
Старе фото труни та тіла / Фото Національний музей у Щецині
Ким вона була
Дослідження також розвіяло міф про аристократичне походження жінки. Огляд скелета виявив ознаки остеоартриту, що зовсім не характерні для молодої жінки віком 25 – 35 років, яка веде дозвільне життя. Навпаки, стан її кісток свідчив про важку фізичну працю.
Крім того, вчені припустили, що її могила не була ізольованою – найімовірніше, вона була частиною великого цвинтаря Вельбарської культури, який давно змило море внаслідок ерозії. Її могила, ймовірно, була останньою або однією з останніх на цьому місці.
Саркофаг є унікальним, адже це єдина дерев'яна споруда такого типу з римської залізної доби, що збереглася до наших днів. Її врятували особливі умови: після поховання рівень води піднявся, створивши середовище без доступу кисню, що зупинило гниття органіки.
Наразі вчені продовжують роботу, намагаючись вилучити ДНК зі скроневої кістки черепа, щоб дізнатися більше про походження та здоров'я цієї жінки, яка понад тисячу років тому жила на бурштиновому шляху.