Хоча початковими місцями висадки, швидше за все, будуть плоскі рівнини з міркувань безпеки, захоплюючі точки інтересу будуть всього в кількох днях їзди. Техно 24 зібрало найцікавіші місця, які вам точно варто відвідати, якщо потрапите на Марс.
Читайте на сайті Чи можливі подорожі у часі? Що про це каже наука
Олімп Монс
Олімп Монс – найвищий вулкан Сонячної системи, розташований у вулканічному регіоні Тарсіс. За розмірами його можна порівняти з кількома областями України, він здіймається на 25 кілометрів у висоту, що майже втричі перевищує висоту Евересту.
Цей гігантський щитовий вулкан, утворений повільними потоками лави, має середній нахил лише 5%, що робить його відносно легким для сходження майбутніх дослідників. На його вершині знаходиться величезна западина шириною 85 км, створена обвалом магматичних камер.
Олімп Монс / Фото NASA
Вулкани Тарсіс
Регіон Тарсіс є домом для 12 колосальних вулканів, що розкинулися на території шириною приблизно 4 000 км. Ці вулкани, в тому числі Аскрей Монс, Павоніс Монс і Арсія Монс, набагато більші за земні через слабшу гравітацію Марса.
Вони могли вивергатися до двох мільярдів років, що становить половину історії Червоної планети. Східний регіон Тарсіс, сфотографований "Вікінгом-1" у 1980 році, демонструє ці вражаючі утворення.
Вулкани Тарсіс / Фото NASA
Долина Марінерис
Долина Марінерис, найбільший каньйон у Сонячній системі, простягається приблизно на 3000 км у довжину, що приблизно в чотири рази довше за Гранд-Каньйон. Його утворення залишається загадкою, але багато вчених вважають, що певну роль відіграв розвиток регіону Тарсіс.
Рухи лави в Тарсісі могли спричинити розломи земної кори, які з часом перетворилися на цей масивний каньйон.
Долина Марінерис / Фото NASA
Північний і Південний полюси
Полюси Марса – це крижані регіони з унікальним складом льоду. Північний полюс був досліджений зблизька посадковим апаратом "Фенікс" у 2008 році, тоді як спостереження за південним полюсом надходять з орбітальних апаратів.
- Взимку температура падає настільки низько, що вуглекислий газ з атмосфери вмерзає в лід на поверхні.
- Влітку цей вуглекислий газ сублімується назад в атмосферу, залишаючи після себе водяну крижану шапку на півночі, тоді як частина вуглекислого льоду залишається на півдні.
Ці сезонні зміни суттєво впливають на марсіанський клімат.
Полюс Марса / Фото NASA
Кратер Гейла і гора Шарп
Кратер Гейла, який став відомим завдяки висадці марсохода Curiosity у 2012 році, багатий на докази існування води в минулому. За кілька тижнів після приземлення "К'юріосіті" виявив русло струмка і складні органічні молекули.
Не менш цікавою є і прилегла гора Шарп (Aeolis Mons) з її геологічними особливостями. Серед знахідок – концентрація метану в атмосфері, яка змінюється залежно від пори року, що вказує на можливу мікробіологічну активність.
Кратер та гора / NASA
Медузові ями
Медузині ями – це величезне вулканічне родовище, що становить п'яту частину території Сполучених Штатів, перетворене вітром на приголомшливі утворення. Дослідники вважають, що воно утворилося внаслідок потужних вулканічних вивержень протягом 500 мільйонів років. Ці виверження, ймовірно, сприяли потеплінню марсіанського клімату через викиди парникових газів в атмосферу.
Геологічні утворення Медузові ями / Фото NASA
Лінії схилів у кратері Гейла
Повторювані лінії схилів (RSL) – це темні смуги на марсіанських схилах, які з'являються під час теплої погоди. Спектроскопія виявила ознаки гідратації на цих ділянках. Спочатку вважалося, що це ознаки проточної води, але пізніше дослідження припустили, що вони можуть бути утворені атмосферною водою або потоками сухого піску.
Якщо на там є чужорідні мікроби, побоювання щодо забруднення означають, що майбутнім дослідникам, можливо, доведеться спостерігати за цими особливостями з відстані.
Схили кратера Гейла / Фото NASA
Дюни-"привиди" в лабіринті Ноктіс і басейні Еллади
Марсіанські дюни-привиди, знайдені в лабіринті Ноктіс і басейні Еллади, є свідченням існування води в минулому на планеті. Ці дюни, що колись сягали десятків метрів заввишки, збереглися завдяки лаві або воді, яка вкрила їхні основи, а вершини розмило.
Дивіться також Мовчазний простір: чому у космосі ніхто не почує ваш крик
Вивчення цих утворень допомагає кліматологам зрозуміти давні марсіанські вітри та кліматичні умови. Ці захищені зони потенційно можуть містити мікроби, захищені від суворих умов поверхні.
Загадкові марсіанські дюни / Фото NASA
