Планетарні туманності утворюються, коли зірки з масою до 8 мас Сонця "помирають". Тоді таки' об'єкт скидає свої верхні прошарки, які розлітаються в усі сторони, утворюючи гарну туманність з із "залишками" зірки у центрі. Цього разу в поле зору науковці потрапила планетарна туманність Abell 48, що має у центрі зірку Вольфа-Райє.
Цікаво Samsung підтримає клієнтів із порушеннями слуху: яку ініціативу запускає компанія
Планетарна туманність Abell 48 / Фото Phys
Детальніше про дослідження
Об'єкт Abell 48 був відкритий у 1955 році та є, на перший погляд, планетарною туманністю "звичайної" кулястої форми. Хоча відкриття об'єкту відбулося десятки років тому, характеристики туманності досі не були вивчені чи уточнені. Тому вчені використали дані попередніх спостережень, щоб дослідити Abell 48. Більшість інформації забезпечив спектрограф з широким полем 2,3-метрового телескопа Австралійського національного університету.
Використовуючи наявні дані, астрономи дізналися, що туманність має "деформовану еліптичну тороїдальну оболонку". Її розширення йде з приблизною швидкістю 25 кілометрів на секунду. Також вчені виявили вузькі зовнішні малоіонізовані структури, які оточують оболонку. Ймовірно, що структури утворилися в результаті ударної взаємодії з міжзоряною речовиною.
Досліджуючи уже центральну зорю, науковці дійшли до висновку, що та втратила багатий на водень верхній прошарок через взаємодію із компаньйоном, тому зараз ця зірка й має так мало найпоширенішого у Всесвіті елементу. Що ж, тепер лишилося знайти гіпотетичну зірку-компаньйона.
Дослідження допомогло уточнити форму туманності, виявити невідомі структури, дізнатися кінематику об'єкта та краще дослідити центральну зорю Вольфа-Райє. Така робота напрочуд важлива для розуміння розвитку планетарних туманностей та вивчення хімічної історії Всесвіту.