Попри десятиліття космічних досліджень, чимало міфів про Всесвіт продовжують жити в популярній культурі. Частину з них підтримали художні фільми, інші виникли задовго до появи космонавтики. Проте дослідження NASA та реальні космічні місії дозволили перевірити багато таких тверджень на практиці. Про це пише BGR.
Дивіться також Екіпаж Artemis 3 не сподобався публіці: чому критикують NASA
Сонце не є гігантською вогняною кулею
Одне з найпоширеніших уявлень полягає в тому, що Сонце буквально горить, як величезне багаття в космосі. Насправді ж наше світило працює зовсім за іншим принципом.
Сонце складається переважно з розпечених газів, а його енергія утворюється внаслідок термоядерного синтезу в надрах. Саме ядерні реакції забезпечують колосальне виділення енергії, а не звичайне горіння, яке потребує кисню.
На поверхні Сонця справді можна спостерігати величезні плазмові викиди та язики розпеченої речовини. Дослідження апарата IRIS (Interface Region Imaging Spectrograph) допомогли NASA краще зрозуміти процеси в атмосфері зорі та підтвердили, що її тепло має зовсім іншу природу, ніж полум'я на Землі. При цьому Сонце досі приховує загадки. Наприклад, науковці поки не можуть повністю пояснити, чому деякі шари його атмосфери виявляються гарячішими за поверхню.
Велику китайську стіну не видно неозброєним оком із космосу
Історія про те, що Велику китайську стіну можна легко побачити з космосу, існує вже багато поколінь. Вона з'явилася ще до того, як людство здійснило перші польоти за межі атмосфери.
Після початку космічної ери це твердження вдалося перевірити практично. Під час місії "Аполлон-12" астронавт Алан Бін спеціально намагався знайти стіну, але безуспішно. Пізніше командир Міжнародної космічної станції Лерой Чіао зробив фотографію, на якій нібито можна розгледіти окремі ділянки споруди. Проте навіть цей знімок не став остаточним доказом.
Головна проблема полягає в тому, що стіна занадто вузька і майже зливається з навколишнім ландшафтом. Без спеціальної оптики людське око не здатне впевнено побачити її навіть із орбіти Землі.
Пояс астероїдів не схожий на космічну пастку з фільмів
Наукова фантастика часто показує пояс астероїдів як хаотичне скупчення кам'яних брил, між якими космічним кораблям доводиться маневрувати щосекунди. Саме таку картину можна побачити у фільмі "Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь".
Реальність значно менш драматична.
Основний пояс астероїдів між Марсом і Юпітером містить величезну кількість космічних тіл, але відстані між ними настільки великі, що ризик зіткнення відносно невисокий. Між багатьма астероїдами діаметром понад один кілометр можуть бути сотні тисяч кілометрів порожнього простору.
Показовим прикладом стала місія космічного апарата Pioneer 10. Зонд без жодного бронювання чи спеціальних систем ухилення успішно пролетів через пояс астероїдів, не зазнавши пошкоджень і навіть не наблизившись до небезпечного зіткнення.
Людина не помирає миттєво у відкритому космосі
Голлівуд часто демонструє сцену, де персонаж опиняється без скафандра у вакуумі й гине буквально за кілька секунд. Подібні епізоди можна побачити у фільмах "Місія на Марс" або "Вартові Галактики".
Однак NASA має реальний приклад, який свідчить про інше. У 1966 році технік Джим ЛеБлан працював у вакуумній камері під час випробувань прототипу скафандра. Через аварію відбулася раптова розгерметизація. До відновлення нормального тиску минуло 87 секунд.
ЛеБлан вижив і не отримав серйозних травм, окрім болю у вусі. Це не означає, що космос безпечний. Відсутність кисню та екстремально низький тиск становлять смертельну загрозу. Проте людина не замерзає і не вибухає миттєво, як це часто показують у кіно.
Більше того, через майже повну відсутність частинок у вакуумі тепло з тіла відводиться набагато повільніше, ніж багато хто уявляє.
Вода існує навіть у найвіддаленіших куточках Всесвіту
Ще один поширений міф полягає в тому, що космос є абсолютно сухим середовищем.
Насправді вода в різних формах зустрічається у Всесвіті доволі часто. Її знаходять у кометах, на супутниках планет-гігантів, у крижаних кільцях Сатурна та навіть у міжзоряному просторі.
Одне з найбільш вражаючих відкриттів NASA було зроблено у 2011 році. Астрономи виявили навколо далекого квазара гігантську хмару водяної пари.
За оцінками дослідників, обсяг цієї води приблизно у 140 трильйонів разів перевищує сумарний об'єм усіх океанів Землі. Квазар розташований на відстані близько 12 мільярдів світлових років від нашої планети, тому використати ці запаси людство точно не зможе. Водночас відкриття показало, що навіть у найвіддаленіших регіонах космосу присутні складні хімічні сполуки, які колись вважалися рідкістю.
Чому космічні міфи продовжують існувати
Більшість популярних міфів виникають через спрощення складних наукових явищ або завдяки впливу кіно та літератури. Фантастичні історії роблять космос видовищнішим, але часто не мають нічого спільного з реальною фізикою.
Саме тому місії NASA та інших космічних агентств залишаються важливими не лише для нових відкриттів, а й для боротьби з хибними уявленнями про Всесвіт. З кожним новим дослідженням людство отримує більш точне розуміння того, як насправді влаштований космос.