Відносно тонкий, але помітно щільний шар розміщений на межі ядра і мантії (core–mantle boundary, CMB) на глибині близько 3200 кілометрів під поверхнею.
Цікаво Знайдено докази подвійного масового вимирання 260 мільйонів років тому
Що показали спостереження
Проаналізувавши тисячі сейсмічних записів з Антарктиди, наш метод візуалізації високої чіткості виявив тонкі аномальні зони матеріалу в CMB скрізь, де ми проводили зондування,
– розповідає співавтор дослідження Едвард Гарнеро, професор Школи дослідження Землі та космосу в Університеті штату Арізона.
Команда відстежила резонансні сейсмічні хвилі, що випромінюються під час землетрусів, які, як вони помітили, різко сповільнюються в деяких частинах CMB. Ці ділянки, що сповільнюють швидкість, відомі як зони наднизьких швидкостей (ultra-low velocity zones, ULVZ), які мають вигляд гір, що виступають з CMB.
Товщина матеріалу там варіюється від кількох кілометрів до десятків кілометрів. Це свідчить про те, що ми бачимо гори на ядрі, подекуди в п'ять разів вищі за Еверест. Виходячи з того, що сейсмічні хвилі сповільнюються в такому геологічно тонкому шарі, дослідники припускають, що ULVZ повинні складатися з матеріалу з давнього океанічного дна, набагато щільнішого, ніж навколишня мантія.
Ці гори – далеко не незначні нерівності. Дослідники вважають, що вони можуть відігравати вирішальну роль у визначенні того, як тепло витікає з розплавленого ядра Землі. Крім того, цілком імовірно, що цей океанічний матеріал в кінцевому підсумку повторно використовується для формування дна сучасних океанів, поступово витягуючись на поверхню через виверження вулканів.