Вчені реконструювали череп мавпи віком 12 мільйонів років

Пієролапітек був уперше описаний у 2004 році, коли на звалищі на околиці Барселони, Іспанія, було знайдено частковий скелет і лицьовий череп. Зразок віком понад 12 мільйонів років був знайдений разом із двома іншими родами вимерлих мавп: Dryopithecus та Anoiapithecus. За первинною оцінкою команди дослідників, що ґрунтувалася на "примітивних мавпоподібних" характеристиках пієролапітека та його скелеті, який вказував на те, що мавпа могла приймати вертикальне положення, цей зразок був тісно пов'язаний з останнім спільним предком людиноподібних мавп і людини.

Дивіться також У висохлому озері знайшли скам'янілості древньої тварини

Реконструкція

У новому дослідженні команда провела комп'ютерну томографію викопного черепа, щоб віртуально реконструювати його і краще порівняти зразок з іншими відомими гомінідами.

Особливості черепа і зубів надзвичайно важливі для з'ясування еволюційних зв'язків викопних видів. Коли ми знаходимо цей матеріал у поєднанні з кістками решти скелета, це дає нам можливість не тільки точно визначити місце виду на родоводі гомінідів, але й дізнатися більше про біологію тварини, наприклад, про те, як вона пересувалася у своєму середовищі– каже Келсі П'ю з Американського музею природознавства в Нью-Йорку.

Здатність приймати вертикальне положення дозволяє припустити, що пієролапітек, як і багато інших гомінідів, міг висіти й пересуватися по гілках. Це було відомо й раніше, але стан скам'янілого черепа не дозволяв зрозуміти, на якому таксономічному рівні перебувала мавпа. Після того, як було зроблено комп'ютерну томографію черепа і він був практично зібраний воєдино, дослідники змогли порівняти пієролапітеків з іншими відомими гомінідами.

"Однією з постійних проблем у вивченні еволюції людиноподібних мавп і людини є те, що викопні рештки є фрагментарними, а багато зразків збереглися не повністю і спотворені, – сказала співавторка дослідження Ешлі Хеммонд. – Це ускладнює досягнення консенсусу щодо еволюційних взаємовідносин ключових викопних мавп, які мають важливе значення для розуміння еволюції людиноподібних мавп і людини".

Також на основі еволюційного моделювання з використанням нещодавно виміряних характеристик черепа команда визначила деякі риси обличчя останнього спільного предка людини розумної та Pierolapithecus. Цей предок, пише команда, "відрізнявся загальною формою від усіх існуючих і викопних гомінідів і був схожий за багатьма рисами на пєролапітеків". Але наш останній спільний предок поки лишається невідомим.