Що відомо
У краплі бірманського бурштину застрягла самиця оси. Неясно якого віку вона досягла при житті. Її розміри становлять усього 1,3 міліметра в довжину, тоді як дорослі особини подібних сучасних видів, яких називають мікроосами, не перевищують у довжину 2 міліметри.
Дивіться також Квіткове поховання неандертальців спростовано: ось, що насправді сталося 75 000 років тому
Сьогодні існують тисячі видів цих паразитичних комах. Деякі з них корисні для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. Але жодна з них не має таких великих вусиків.
Ми не змогли знайти жодної викопної комахи або комахи, що живе зараз, з такою структурою вусиків. Ми дивувалися, як вона могла літати з такою вагою,
– каже Джордж Пойнар, провідний автор дослідження.
Вусики мікрооси, що застрягла в древньому бурштині / Фото George Poinar Jr./ Oregon State University
Оса має глибоку ущелину в центрі голови та дещо інші крила, які вирізняють вид серед інших. Але найпомітнішою особливістю є дві дивні структури, які прилипли до вусиків. За формою вони дещо нагадують людські легені, але, звісно ж, не виконують тієї ж функції. Яким було їхнє призначення, вчені не знають. Ми не маємо аналогів серед нинішніх видів, щоб провести спостереження за тим, як вони використовуються.
Одним із припущень є те, що ці елементи взагалі не є частиною оси. Це можуть бути насінини квітів, які прилипли до антен, чи якісь інші частини рослин. Це також можуть бути яйця інших комах – наприклад, щитівки.
Цілком імовірно, що мікрооса паразитувала на щитівках, оскільки в тому ж шматку бурштину знаходиться самець щитівки,
– додає Пойнар.
Учені назвали новий екземпляр Caradiophyodus saradae. Рід отримав свою назву від грецьких слів "голова" (kara) і "ущелина" (diaphyodus), а назва виду — данина поваги колезі-вченому Сараді Крішнану.