Як наука повернула до життя античну карту неба?
Йдеться про працю давньогрецького астронома Гіппарха, якого часто називають "батьком астрономії". Ще у II столітті до нашої ери він склав карту зоряного неба, визначив координати світил і запровадив шкалу зоряних величин для оцінки їхньої яскравості. Однак оригінальний каталог зірок зник і був відомий лише з непрямих згадок у пізніших джерелах, пише Daily Galaxy.
Дивіться також На супутникових знімках знайшли давно втрачені біблійні річки, що вели до Едему
Єдиними матеріальними натяками на його роботу залишалися символи на античних артефактах, зокрема на скульптурі Атлас Фарнезе, де небесна сфера прикрашена сузір’ями. Проте реальні координати зірок вважалися втраченими.
Ситуація змінилася після дослідження пергаментного рукопису, з якого первинний текст було стерто й замінено іншим. Команда під керівництвом історика науки Віктора Гісемберга з Сорбонни виявила, що під шарами сирійських релігійних текстів збереглися залишки грецького письма. Результати опублікували у виданні Journal for the History of Astronomy.
Щоб прочитати стерті рядки, дослідники застосували рентгенівське випромінювання з прискорювача частинок у SLAC National Accelerator Laboratory. Рукопис, якому приблизно 1 500 років, доставили до лабораторії в спеціальних контейнерах із контрольованим мікрокліматом, аби уникнути пошкоджень.
Стерті грецькі слова (червоним кольором) видніються під пізнішим сирійським текстом / Фото Journal for the History of Astronomy
Вчені сканували 11 сторінок надкороткими імпульсами рентгенівського випромінювання тривалістю близько десяти мілісекунд. Пучок фокусували на ділянці шириною не більше людської волосини. Ключовим стало те, що чорнило оригінального тексту відрізнялося за хімічним складом від пізніших записів. У чорнилі, яким користувався Гіппарх, виявили підвищений вміст кальцію. Це дозволило відокремити давній шар і відновити текст, щоби потім прочитати частину координат зірок.
Сам рукопис відомий як Codex Climaci Rescriptus. Його сформували з десяти старіших текстів грецькою та арамейською мовами, а згодом поверх них записали релігійні твори Іоана Ліствичника. У підсумку праця Гіппарха практично повністю зникла з історії.
Жовті контури оригінального тексту Гіппарха на основі мультиспектральних даних зображення / Фото Journal for the History of Astronomy
Відновлені координати демонструють вражаючу точність. Для епохи, коли телескопів ще не існувало, а спостереження велися неозброєним оком, розрахунки виявилися надзвичайно близькими до сучасних значень. Це підтверджує, що античні астрономи володіли розвиненими методами вимірювання та математичного аналізу.
Робота продовжується
Дослідники планують продовжити роботу й спробувати прочитати якомога більше фрагментів каталогу. Кожна нова координата – це додаткове свідчення того, як у давнину формувалися наукові підходи до опису Всесвіту.
Віднайдений текст не просто доповнює історію астрономії – він показує, що вже понад дві тисячі років тому люди системно й точно описували небесну сферу, закладаючи основи науки в сучасному розумінні.