Як земні організми обійшли закони повільної еволюції?
Дослідження, проведене фахівцями Техаського університету в Остіні, змушує переглянути усталені погляди на темпи відновлення життя. Замість очікуваних десятків тисяч років, перші нові види планктону почали з'являтися менш ніж через 2 000 років після падіння астероїда Чиксулуб, пише SciTechDaily.
Дивіться також В Іспанії знайшли скам'янілості крихітного динозавра з дуже дивним черепом
Провідний автор дослідження та професор Інституту геофізики Техаського університету Крістофер Лоурі, характеризує ці темпи як неймовірно швидкі. За його словами, зафіксована швидкість змін є унікальною і не має аналогів у раніше вивчених палеонтологічних літописах, адже за звичайних умов формування нових видів розтягується на мільйони років.
Попередні уявлення базувалися на припущенні, що накопичення опадів після катастрофи відбувалося з тією ж інтенсивністю, що й до неї. Науковці визначали межу вимирання за світовим геологічним маркером, відомим як межа крейдового та палеогенового періодів. Однак руйнування екосистем внесло суттєві корективи у цей процес.
Майже повне зникнення вапняного планктону, який після загибелі формує морське дно, у поєднанні з посиленою ерозією суходолу через загибель рослинності, кардинально змінило швидкість формування геологічних шарів. Через це традиційне вимірювання товщини осадів давало хибне уявлення про справжній час, що минув.
Наприклад, на розрізі Ель-Кеф у Тунісі дослідники вивчали рівні залягання скам'янілостей, де біла лінійка довжиною приблизно 53 сантиметри допомагала фіксувати шари над межею катастрофи.
Межа крейдяного та палеогенового періодів, а також місце в часі, де знайшли сліди нових організмів / Фото Хуліо Сепульведа/Крістофер Лоурі
Для отримання точніших даних команда використала дані про ізотоп гелій-3. Ця речовина потрапляє з космосу на дно океану зі стабільною швидкістю. Якщо гелію-3 у певному шарі багато, це свідчить про дуже повільне формування осаду, а низька концентрація вказує на стрімке накопичення породи. Цей метод дозволив ученим з високою точністю обчислити швидкість осідання часток і визначити час появи нових мешканців океану.
Дослідники проаналізували зразки з шести ключових точок у Європі, Північній Африці та Мексиканській затоці. У центрі уваги опинився мікроскопічний вид форамініфер Parvularugoglobigerina eugubina, який є важливим індикатором екологічного відновлення.
Еволюція цього виду приблизно через 6400 років після удару астероїда міняє наше сприйняття відновлення життя / Фото Крістофера Лоурі
Аналіз показав, що цей вид еволюціонував у період між 3,5 та 11 тисячами років після удару Чиксулуба, залежно від географічного розташування. Зокрема, на рівні 50 сантиметрів над межею вимирання було зафіксовано появу перших представників цього виду приблизно через 6 600 років після зіткнення.
Окрім нього, було ідентифіковано й інші види планктону, деякі з яких виникли менш ніж через 2 000 років.
Палеобіолог Тімоті Браловер, співавтор роботи, опублікованої в журналі Geology, зазначає, що відновлення складних форм життя за такий короткий період, який можна назвати геологічною миттю, вражає уяву. За уточненими даними, протягом приблизно 6 000 років після падіння астероїда сформувалося від 10 до 20 нових видів форамініфер. Хоча в науковій спільноті тривають дискусії щодо того, скільки з цих форм можна вважати окремими видами, загальна тенденція до швидкого відновлення біорізноманіття є очевидною.
Ця нова хронологія підкреслює, наскільки стрімкою може бути еволюція, коли середовище зазнає різких і глибоких трансформацій. Життя виявилося набагато стійкішим, ніж вважалося раніше, що дає підстави для певного оптимізму щодо виживання сучасних видів під тиском антропогенного руйнування природних середовищ існування.
Відродження морської екосистеми, що почалося тоді, продовжувалося протягом наступних 10 мільйонів років, формуючи новий вигляд нашої планети.