Тепер за право першими заснувати на Місяці колонію змагаються одночасно КНР, США та Європа. Росія вже обіцяла збудувати першу місячну колонію ще... в 2015 році. Позаяк із цього ніц не вийшло – росіянам доводиться тепер "застрибувати на підніжку" до американців...
Посадити свого космічного робота "Чанг'е 4" на зворотньому боці Місяця китайці встигли ще до Нового року – ця посадка була здійснена 7 грудня 2018 року. Китайська космічна агенція справді може пишатися успішно проведеною операцією, хоча слід зазначити, що нині жодна масштабна "космічна одисея" не може повністю належати якійсь одній країні. Скажімо, на борту "Чанга" було кілька приладів, розроблених фахівцями з інших країн – наприклад, німці надали розроблений в університеті Кіля вимірювач космічного випромінювання. Але все одно ця посадка є великим проривом саме для китайського космоплавання.
Читайте також: США і Трамп: полювання на "персону №1"
Місячні богині
24 жовтня 2007 року. Старт ракета з апаратом "Чанг'е 1" на борту / Фото Awionews
Свою амбітну місячну програму китайці розпочали 11 років тому: 24 жовтня 2007 року до Місяця попрямував перший апарат з КНР – "Чанг'е 1". Названий він був ім'ям китайської місячної богині. Це був лише початок. Тепер китайці обіцяють, що за десять років заснують на Місяці свою першу колонію.
На відміну від традиційних "космічних держав", Китай обрав власний шлях вивчення супутника Землі. Китайська програма освоєння Місяця хоча й потребує співробітництва з такими партнерами, як Європейське космічне агентство ESA, аби підтримувати зв'язок зі своїми зондами через європейську мережу ESTRACK, але всі основні компоненти космічних апаратів виготовляються саме в Китаї. Втім, китайське космічне агентство CNSA, принаймні, частково співпрацює з приватними космічними компаніями, насамперед, з США.
"Чанг'е 1" обертався навколо Місяця приблизно рік та чотири місяці поспіль, аж допоки 1 березня 2009 року його планово "скинули" на місячну поверхню. Цей зонд вивчав, у першу чергу, сполучення мінералів та напрямки сонячних вітрів навколо супутника, аби з'ясувати, де саме можна було б найліпшим чином заснувати колонію.
Отримані дані послужили також для підготовки двох наступних місій: "Чанг'е 2" стартував 1 жовтня 2010 року – за конструкцією, він був схожим на свого попередника, але мав модернізовану телекамеру й облітав Місяць по значно нижчій орбіті. Це дало йому змогу отримати високоточні світлини й більш детально "прицілитися", обрати можливе місце для посадки "наступника".
І цей "наступник" не змусив на себе довго чекати: автоматичний корабель із назвою "Чанг'е 3" 14 грудня 2013 року, після двотижневого перебування на орбіті Місяця, здійснив посадку й випустив лунохід "Юту". Цей ровер подорожував місячною поверхнею 31 тиждень поспіль – щоправда, зв'язок із ним був не вельми сталим, бувало так, що він тижнями не міг передавати зібрані дані на Землю.
Але хитрі китайські космічні інженери передбачили й це. Адже на орбіті залишався старий, надійний "Чанг'е 2". Саме він отримував дублюючі сигнали від "Юту", накопичував їх, а, коли стало зрозуміло, що зв'язок із Землею увірвався – здійснив те, чого до нього не спромігся ще жоден автоматичний зонд: він покинув орбіту Місяця та дістався однієї з так званих "точок Лагранжа" – тобто місця, де сили тяжіння Землі та Місяця врівноважують одна одну. Точка L2 перебуває приблизно в 1,5 мільйонах кілометрів від Землі – саме звідти "Чанг'е 2" передав до центру керування всі дані, зібрані місячним ровером. Водночас він встиг наблизитися на відстань лише в 3,2 кілометри до одного з астероїдів, які літають навколо Землі по високих орбітах, і докладно сфотографувати його.
Справа за астронавтами?
Так виглядатиме орбітальна станція Deep Space Gateway / Фото NASA
Тепер Китай бере "на приціл" зворотній бік Місяця – саме туди сів "Чанг'е 4" й саме туди буде відправлено наступний космічний апарат – "Чанг'е 5". П'ята місія вже розпочалася: 31 жовтня 2014 року було запущено тестового зонда "Чанг'е 5-Т1". Він облетів Місяць та успішно повернувся на Землю. Його завантажили 14 кілограмами експериментального вантажу, причому не китайського, а німецького та люксембурзького походження – від бременської фірми Otto Hydraulik (OHB) та компанії LuxSpace з Люксембургу. Головна мета експерименту – з'ясувати, чи можна нормально повернути автоматичну капсулу до Землі.
Тому що "Чанг'е 5" має не лише здійснити посадку на Місяць, а ще й повернутися з пробами ґрунту з того місця, де китайці сподіваються заснувати свою колонію. Це – величезний крок на амбітному шляху створення умов для життя та роботи людей на Місяці. Наразі спостерігачі прогнозують, що перший екіпаж буде висаджуватися приблизно там же, де висаджувалися 16 липня 1969 року американці Нейл Армстронг та Едвін "Базз" Олдрін з корабля "Аполло-11" (на превеликий жаль, їх третього товариша, Майкла Коллінза, в цьому зв'язку мало хто згадує, бо ж він залишився на орбіті "приглядати за хазяйством").
Читайте також: Сумні думки: чи приречений наш мозок на розпач та морок?
Смішна деталь: не так давно кремлівський куратор російських космічних програм Дмітрій Рогозін, під керівництвом якого падає все більше й більше російських кораблів та супутників, заявив, що американці, мовляв, на Місяці взагалі не висаджувалися й просто надурили все людство. У відповідь керівництво NASA запропонувало росіянам "злітати самим та перевірити". Схоже, що позаяк росіяни на подібні перевірки нині просто технічно неспроможні – "злітати та перевірити" вирішили китайці... Втім, зараз ще невідомо, коли саме стартує "Чанг'е 5". Раніш китайське космічне агентство CNSA сподівалося запустити його ще в 2017 році, але тепер вже ніяких конкретних термінів не називає...
Взагалі, космічне планування – справа непевна й невдячна. Ті ж росіяни, які стверджують, що американці на Місяць не літали, самі обіцяли, що перша російська колонія буде заснована там вже в 2015 році – причому не просто заснована, а матиме постійне сполучення з Землею за допомоги багаторазового корабля, якого в природі досі не існує, але якому дали красиву назву "Кліпер". Окрім того, планувалося вивозити з Місяця масу корисних копалин на космічній вантажівці "Паром" – окрім назви, жодної гайки від цього корабля також на світі не існує. Про ці плани російські космічні керівники нині намагаються не згадувати (як і взагалі про власні плани освоєння космосу), а натомість вирішили приєднатися до міжнародної програми завоювання Місяця – програми, яку ведуть ті самі США, про яких вони розповідають, що ті ошукали в 1969 році всенький білий світ...
Щодо американців, то NASA планує для початку збудувати на орбіті Місяця цілу космічну станцію. Проект із назвою "Deep Space Gateway" (а така назва була обрана не просто так: саме Місяць є найбільш зручним "природним" портом для подальщого стрибка людства до інших планет) розраховують завершити в період з 2024 до 2026 року. В ньому офіційно беруть участь і росіяни – щоправда, як можна зробити висновок з офіційних джерел, дещо дивним чином: американці фінансують проект, розробляють блоки та прилади, будують станцію, а росіяни... надають екіпаж. Як той казав: "Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею".
Втім, якщо NASA це влаштовує – то чом би й ні? Зрештою, непрямим чином в проекті беруть участь і ті ж китайці та європейці – так, європейське космічне агентство ESA розробляє та випускає житлові модулі для майбутньої "робочої конячки" NASA, космічного корабля "Оріон", який має доправляти деталі нової станції до орбіти Місяця. Кілька європейських країн розглядають зараз також можливість взяти в проекті пряму участь. Приєднатися до нього можуть також Японія, яка доправляла в 2007 році до Місяця власний зонд, та Індія, чия місячна програма розпочалася в 2008 році запуском до супутника Землі орбітального корабля та стаціонарного посадкового модуля.
Тобто, працюють та вкладаються всі. Американці принесли до програми кораблі та проект станції, європейці – модулі та вимірювальну апаратуру, японці – зв'язок, китайці – зібрані дані, індійці – гроші... Ну, знайдуться добрі люди – принесуть і російських космонавтів...
Що робити на Місяці?
Проект SinterHab – станція, яку планують побудувати на Місяці / Фото Hi-News
Слід зазначити, що особливої комерційної вигоди від цього проекту ніхто не чекає. Країнам-співучасницям більш цікаво розширити свої дослідницькі можливості та заснувати космічний порт, з якого можна буде стартувати далі, вглиб чи, навпаки – на околиці Сонячної системи. Особливо цікавляться проектом астрономи – зі зворотнього боку Місяця можна спостерігати зоряне небо значно краще, ніж з Землі чи навіть із земної орбіти. Окрім того, це – чудовий майданчик для випробування нової техніки – перш за все, для майбутньої місії на Марс.
Багато чого корисного з точки зору науковців можна отримати від цього проекту – а от з точки зору індустрії ні. Скажімо, омріяні "Роскосмосом" місячні корисні копалини навряд чи найближчим часом дістануться Землі – космічна вантажівка "Паром" так і залишилася красивою казочкою, тож доправляти з Місяця вантажі в промислових обсягах поки що "не світить".
Саме тому, до речі, досі в світі нема жодної приватної компанії, яка б бодай планувала займатися "космічним гірництвом" – той же Ілон Маск саме через це не схотів брати участь в "місячному" проекті. Натомість він, як відомо, готує одразу експедицію на Марс – і саме в цій амбітній програмі йому допомагають конструктори з КБ "Південне". Може, Україна й не буде першою на Місяці, але цілком можливо, що пара-трійця модулів у жовто-блакитних кольорах опиниться на Марсі...