Саме застосування нових алгоритмів вдалося виявити потенційні координати розташування історичного об'єкта, розповідає Phys.org.
Дивіться також Раніше загрожував Землі: за кілька років астероїд може зіткнутися з Місяцем
Що відомо про перший апарат на Місяці?
Місія "Луна-9", запущена Радянським Союзом у 1966 році, увійшла в історію як перший людський апарат, що здійснив м'яку посадку на поверхню Місяця. До цього моменту багато вчених побоювалися, що місячна поверхня може бути вкрита товстим шаром пилу, в якому будь-який об'єкт просто потоне.
Успіх цієї місії довів, що ґрунт супутника достатньо твердий, щоб витримати космічний корабель, що стало критично важливим для майбутніх пілотованих польотів.
Технічні особливості та процес посадки
Сама процедура приземлення була надзвичайно драматичною та складною для технологій того часу. Перед самим зіткненням основної частини станції з місячною поверхнею, вона випустила спеціальну сферичну капсулу. Цей апарат мав такі характеристики:
- Вага: близько 100 кілограмів.
- Діаметр: 58 сантиметрів.
- Система захисту: капсула була обладнана надувними амортизаторами, які дозволили їй кілька разів підстрибнути після удару об ґрунт, перш ніж остаточно зупинитися.
- Стабілізація: після зупинки апарат розгорнув чотири пелюсткові панелі, які допомогли йому прийняти правильне вертикальне положення на поверхні.
Після успішного розгортання "Луна-9" стала першим об'єктом, який передав фотографії безпосередньо з поверхні іншого небесного тіла. Хоча термін активної роботи станції був коротким і тривав лише три дні, отримані дані мали колосальне значення.
Перше фото поверхні місяця зроблене апаратом / Фото NASA
Саме цей успіх дав науковій спільноті впевненість, необхідну для підготовки місії "Аполлон", завдяки якій перша людина ступила на Місяць лише через три роки після радянського апарата.
Таємниця зникнення на десятиліття
Попри історичну значущість, точне місцеперебування "Луни-9" залишалося невідомим майже 60 років. Відомі та опубліковані після посадки станції координати посадки виявилися не точними, проте сучасні дослідження показали, що тогочасні обчислення мали значні похибки.
Коли у 2009 році камера NASA LRO почала робити знімки Місяця з високою роздільною здатністю, астрономи сподівалися швидко знайти апарат, але з'ясувалося, що реальне місце посадки може бути розташоване за десятки кілометрів від офіційно заявленої точки.
Саме ця невизначеність перетворила пошук станції на одну з найтриваліших загадок у дослідженні космосу.
Як саме ШІ шукає сліди на місячній поверхні?
Доктор Льюїс Пінолт з Університетського коледжу Лондона разом із колегами розробив алгоритм комп'ютерного зору під назвою YOLO-ETA. Цю систему навчили розпізнавати особливості місць посадки місій "Аполлон" на супутникових знімках. З детальним дослідженням можна ознайомитися на порталі Nature Space Exploration.
Програма вже підтвердила свою ефективність, успішно ідентифікувавши станцію "Луна-16", яка приземлилася у 1970 році.
Наразі дослідники проаналізували ділянку розміром 5 на 5 кілометрів навколо передбачуваного місця посадки та виявили кілька об'єктів, що мають ознаки штучного втручання в місячний ґрунт.
Потенційнs кандидатb на місце посадки станції "Луна-9" / Фото Lewis J. Pinault
Остаточно підтвердити ці здогадки допоможе індійський орбітальний апарат Chandrayaan-2. У березні 2026 року він проведе детальне картографування цієї зони, що дозволить нарешті знайти апарат, який став важливою частиною історії освоєння космосу.