Чи будуть магнітні бурі з 27 квітня по 3 травня?
Судячи з останніх спостережень, жодних збурень наразі не очікується. За даними solen.info, жодних корональних викидів не відбувалося в бік Землі протягом останніх днів, а це означає, що великих подій, котрі могли б вплинути на Україну, чекати не варто.
Дивіться також Прогнозування магнітної бурі: чому більшість прогнозів у мережі хибні та де шукати правду
Періодична корональна діра південної півкулі (CH1361) з негативною полярністю пройшла по центральному меридіану 26 – 27 квітня. Тому є невелика ймовірність, що через три дні, тобто приблизно 29 квітня, ми можемо відчути невелику активність, однак варто зазначити, що ця корональна діра відносно невелика, тому її випромінювання може бути недостатньо, щоб запустити бурю хоча б на рівні G1.
- Активна область сонячних плям AR4425 у північно-східному квадранті продовжує розширюватися і раніше стала джерелом одного спалаху класу M та низки спалахів класу C на середньому та верхньому рівнях. Ця область залишатиметься джерелом загрози виникнення нових спалахів класу M у міру свого подальшого розвитку, пише SolarHam.
- На північному заході активна область AR4420 час від часу генерує спалахи класу C.
- Усі інші області в основному залишаються стабільними.
Чи були магнітні бурі з 20 по 26 квітня?
- Передостанній тиждень місяця позначився магнітною бурею найслабшого рівня G1, яку спостерігали 21 квітня. Вона була короткочасною і не вплинула на Україну.
- Після цього на Сонці спостерігали кілька спахалів рівня M та X з попередженням про можливі збурення після коронального викиду маси, але вони не справдилися, оскільки потік пройшов повз Землю. Ці спалахи лише впливали на роботу радіо в Індійському океані та на обох континентах Америки.
Чи були магнітні бурі з 13 по 19 квітня?
Період з 17 по 19 квітня 2026 року став випробуванням для магнітосфери нашої планети. Усе починалося доволі стримано: ще 16 квітня сонячна активність трималася на низькому рівні. У цей час астрономи фіксували лише спалахи низького C-класу. Проте увага дослідників уже тоді була прикута до регіону AR4419 – це була найбільша видима група сонячних плям, яка поступово розверталася в бік Землі.
Магнітна структура цієї області була неоднорідною: на сході переважала негативна полярність, на заході – позитивна, а в самому центрі групи спостерігалося певне змішування магнітних ліній. Фахівці оцінювали ймовірність виникнення ізольованого спалаху середнього M-класу у 25 відсотків, а потужного X-класу – лише у 5 відсотків.
Ситуація почала стрімко змінюватися, коли Земля потрапила під вплив потоку з корональної діри. Вже 18 квітня швидкість сонячного вітру, що проходив повз нашу планету, перевищила позначку в 500 кілометрів на секунду, що не є рекордом. Важливим фактором стало те, що компоненти міжпланетного магнітного поля періодично відхилялися на південь, що створювало сприятливі умови для проникнення сонячної енергії в земну атмосферу. Як наслідок, 18 квітня рівень геомагнітної активності сягнув порогу помірної магнітної бурі класу G2.
Полярні сяйва
Цей сплеск енергії не минув безслідно для візуальних спостерігачів. Науковці закликали мешканців високих широт бути пильними, оскільки полярні сяйва стали значно інтенсивнішими.
Полярне сяйво 19 квітня 2026 року / Фото Northern Skies
Полярне сяйво 19 квітня 2026 року / Фото Raymond Kamstra
Відлуння цього шторму відчувалося й наступного дня. Хоча активність почала поступово вщухати, цей процес відбувався доволі повільно. Навіть 19 квітня зберігалася ймовірність виникнення слабких магнітних бур класу G1. Магнітне поле Землі продовжувало резонувати після потужного удару, нанесеного сонячним вітром напередодні.
Цікаво, що посилений рівень сонячного вітру зберігався протягом двох діб поспіль. Це дозволило спостерігати унікальні природні явища навіть у тих регіонах, де вони трапляються рідко. Наприклад, у Новій Зеландії вдалося зафіксувати надзвичайно красиве полярне сяйво з характерною червоною дугою, що стало результатом взаємодії заряджених частинок з верхніми шарами атмосфери в умовах помірного геомагнітного шторму.
Чи були магнітні бурі з 6 по 12 квітня?
У цей період не фіксували жодних геомагнітних збурень. Невелика активність спостерігалася 10 квітня, але вона не переросла у бурю.
Чи були магнітні бурі з 1 по 5 квітня?
Цей період був досить активним:
- 2 квітня Земля зіткнулася зі збуреннями на рівні від G1 до G2.
- Наступного дня, 3 квітня, вчені протягом дня фіксували бурі від G2 до G2, аж під кінець оголосивши про падіння до G1.
- 4 квітня буря коливалась від G1 до G2.