Що приховують мікротунелі в карбонатних породах?
Геологи, які працювали в Намібії, Омані та Саудівській Аравії, зафіксували вузькі скам’янілі ходи всередині давнього мармуру та вапняку крейдового віку. Зовні ці породи виглядають звичайними пустельними відслоненнями. Однак у шліфах і поперечних зрізах видно системи вертикально орієнтованих тунелів діаметром менш як один міліметр і довжиною до кількох сантиметрів, пише Indian Defence Review.
Дивіться також На супутникових знімках знайшли давно втрачені біблійні річки, що вели до Едему
Структури виникають переважно в зонах природних тріщин і розташовані на однаковій відстані одна від одної. Вони не перетинаються, формуючи впорядковані "масиви" паралельних ходів. Така регулярність одразу викликала сумніви щодо їхнього суто геологічного походження.
Повний аналіз результатів опубліковано в журналі Geomicrobiology Journal. Дослідницьку групу очолив професор Сіс Пасхір з Університету Йоганна Гутенберга в Майнці. Вчені припускають, що тунелі могли бути сформовані невідомими ендолітними мікроорганізмами – тобто такими, що здатні жити всередині гірських порід і взаємодіяти з ними хімічно.
Намібійський пустельний ландшафт і приклади мармуру, в якому видно смуги / Фото Cees W. Passchier/Geomicrobiology Journal
Лабораторні дослідження включали електронно-мікрозондовий аналіз і раманівську спектроскопію. Виявилося, що внутрішнє заповнення тунелів істотно відрізняється від навколишнього каменю. У ньому зафіксовано знижений вміст заліза, марганцю та рідкісноземельних елементів, але присутні органічний вуглець, фосфор і сірка – компоненти, які часто пов’язують із клітинними мембранами або продуктами метаболізму.
Додатково стабільні ізотопи вуглецю та кисню показали відмінності між внутрішньою частиною тунелів і матрицею породи. Це може свідчити про розклад органічної речовини під час формування ходів. Навколо деяких тунелів зафіксовано зони зміни кольору та концентричні мінеральні нашарування, які нагадують поступове накопичення продуктів життєдіяльності.
Приклади смуг на стародавніх породах / Фото Cees W. Passchier/Geomicrobiology Journal
Геометрія структур також вказує на можливу біологічну координацію. Тунелі ніби "уникають" один одного, зберігаючи рівномірну дистанцію. Автори припускають, що це могло бути наслідком хемотаксису – реакції мікроорганізмів на локальні хімічні градієнти в породі.
При цьому тунелі не мають розгалужень, слідів фотосинтезу чи характерної морфології грибів. ДНК або клітинні залишки не збереглися, що логічно з огляду на вік і ступінь скам’яніння порід. Аналогів будівництва таких структур серед нині живих організмів поки не знайдено, а подібні утворення наразі зафіксовані лише в трьох регіонах.
Приклади смуг на стародавніх породах / Фото Cees W. Passchier/Geomicrobiology Journal
Дослідники не пропонують остаточної класифікації гіпотетичного організму. Вони підкреслюють, що для підтвердження біогенного походження потрібні додаткові біомаркери та нові польові дані.
Якщо гіпотеза підтвердиться, це означатиме існування раніше невідомого типу мікроорганізмів, здатних активно "переробляти" карбонатні породи в умовах екстремальної посушливості.
Приклади смуг на стародавніх породах / Фото Cees W. Passchier/Geomicrobiology Journal
