Справа не в школі, а у власності
Вчені зосередилися на учнях третіх та шостих класів, намагаючись з'ясувати, чи заважають мобільні телефони концентрації під час академічних тестів. Дослідники виявили статистично значущий зв'язок: діти, які вже мають власний гаджет, демонструють суттєво гірші результати в тестах на розуміння прочитаного порівняно з однолітками без особистих пристроїв, пише Phys.org.
Ми виявили, що не існує певного віку, в якому можна дати дитині телефон без шкоди для розуміння прочитаного – негативний ефект спостерігається просто від самого факту володіння гаджетом,
– прокоментувала провідна авторка дослідження та професорка психології UCLA Патриція Грінфілд.
Дослідники провели експерименти в школах округу Лос-Анджелес, перевіряючи навички читання в різних умовах. Результати виявилися неочікуваними: присутність телефону безпосередньо на парті чи в рюкзаку під час виконання завдань ніяк не змінювала бали дитини. Вирішальним фактором виявився саме статус власника пристрою у повсякденному житті, а не його фізична близькість у момент тестування.
Тобто, ймовірно, проблема виникає через довготривале володіння пристроєм, що якимось чином впливає на дитину. Хоча конкретний спосіб впливу не досліджувався, можна припустити, що причиною є все ті ж короткі відео, які забезпечують нам швидку винагороду і розлади уваги.
Неочікувана користь для двомовних дітей
Попри загальну негативну тенденцію, науковці знайшли і позитивний виняток. Для дітей, у чиїх родинах вдома не розмовляють англійською мовою, ранній початок використання текстових повідомлень виявився корисним для навчання. Якщо такі учні починали активно листуватися в месенджерах у 2 – 3 класах, то до 6 класу їхні показники розуміння текстів вирівнювалися з результатами однолітків, які взагалі не мали телефонів.
Для учнів з арабомовних або іспаномовних сімей краще починати писати повідомлення раніше, ніж пізніше,
– додала Патриція Грінфілд.
Дослідники підсумували, що попри відсутність миттєвого впливу шкільних заборон на успішність, такі обмеження все одно мають сенс. Вони сприяють розвитку соціальних навичок і зміцнюють стосунки між учнями, стимулюючи живе спілкування замість віртуального.