Про це розповідає Daily Galaxy.

Дивіться також У Тибеті знайшли сліди віком понад 200 тисяч років – вчені не можуть пояснити, хто їх залишив

Як вдалося оживити організми, що спали тисячоліттями?

Дослідники відновили життєдіяльність фітопланктону – крихітних організмів, які лежать в основі морських харчових ланцюгів. Ці мікроводорості мають унікальну здатність: у несприятливих умовах вони переходять у стан спокою та осідають на дно. У глибоких шарах Балтійського моря, де майже немає кисню, клітини можуть зберігатися тисячоліттями.

Роботу очолила науковиця Сара Боліус з Інституту дослідження Балтійського моря імені Лейбніца. У науковій статті, опублікованій у журналі ISME Journal, зазначається, що донні відклади в районі Східної Готландської западини є своєрідним архівом минулих екосистем.

Кожен шар мулу відповідає певному періоду історії моря, а також містить інформацію про солоність води, рівень кисню та інші екологічні показники.

Зразки мулу підняли з глибини близько 240 метрів під час експедиції 2021 року на судні Elisabeth Mann Borgese. За словами дослідників, такі відклади можна вважати своєрідною "капсулою часу", яка дозволяє відстежувати розвиток популяцій, зміну їхньої чисельності та генетичні трансформації.

Щоб "розбудити" мікроводорості, команда застосувала підхід, відомий як resurrection ecology – "екологія відродження". У лабораторних умовах клітинам дали світло та поживні речовини, після чого спостерігали, чи відновиться їхня активність.

Така здатність до сплячки, як зазначають автори дослідження, є поширеною серед багатьох живих організмів і дозволяє формувати своєрідні хронологічні записи змін у середовищі.

Життя після тисячоліть "сну"

Експеримент виявився успішним. Діатомова водорість Skeletonema marinoi, яка й сьогодні поширена в Балтійському морі, змогла ожити у всіх досліджених шарах. Найдавніші клітини мали вік близько 6900 років. При цьому саме цей вид виявився єдиним, який стабільно відновлювався після тривалого перебування у стані спокою.

Після реактивації давні водорості поводилися цілком "сучасно". Вони почали ділитися та виробляти енергію так само як нинішні популяції. Середня швидкість їхнього росту становила приблизно 0,31 поділу на добу, а показники фотосинтезу сягали близько 184 мікромолів кисню на міліграм хлорофілу за годину. За словами вчених, ці результати практично збігаються з характеристиками сучасних зразків.

Дослідники вважають, що поєднання аналізу донних архівів і методу "екології відродження" може стати потужним інструментом для вивчення адаптацій організмів до змін клімату протягом тисячоліть. Це відкриває можливість проводити своєрідні "стрибки в часі" в лабораторних умовах і глибше розуміти механізми еволюції морських екосистем.