Технологія ще не доведена до фінального вигляду, але вже зараз здатна показати вражаючі результати. Її збираються використовувати у дослідницьких та навчальних проєктах, значно спрощуючи та пришвидшуючи їх.
Цікаво Людство не зможе контролювати штучний суперінтелект – розрахунки
Цифрова людина: хто вона й для чого потрібна
Що ж таке ця цифрова людина? Фактично це набір з тисяч показників та факторів, які взаємодіють один з одним, відтворюючи реалістичні й деталізовані фізіологічні реакції практично на будь-який змодельований медичний стан або протокол лікування. Замість того, щоб покладатися на математичні моделі для імітації аспектів фізіології людини, нове моделюється, починаючи з субклітинного рівня.
- AIBODY охоплює 132 000 параметрів.
- Вони взаємодіють для реалістичного зображення взаємопов'язаних біофізичних, фізіологічних і біохімічних процесів, що відбуваються в організмі людини.
- При цьому відтворюються всі серцево-судинні та легеневі процеси, а також процеси кровотоку.
- Інші системи органів будуть додані найближчим часом.
Цифрова людина AIBODY / Фото AIBODY
Наше програмне забезпечення для медичного моделювання дозволяє нам спостерігати й лікувати реального цифрового пацієнта в режимі реального часу і з будь-якої точки світу. Воно реагує на травми й лікування точно так само, як і реальний людський організм, що призводить до незліченних можливостей використання в медичній освіті, професійному навчанні для сертифікації, індивідуальному моделюванні медичних процедур і доповненої реальності в поєднанні з тактильними відчуттями. У майбутньому ми плануємо розширити використання нашої платформи для підтримки прийняття клінічних рішень, взаємодії з пацієнтами, а також фармацевтичних досліджень і розробок і клінічних випробувань,
– розповідає генеральний директор AIBODY Річард Літтлхейлз.
Простіше кажучи, згодом ми отримаємо цифрову модель людини, яка буде реагувати на певні задані параметри точно так само, як і жива. Наприклад, лікарі зможуть підганяти фізичні показники моделі під пацієнта, задавати їй хворобу чи стан, а потім віртуально вводити їй ліки, спостерігаючи за тим, як цей організм зреагує на них. Якщо результат такого "лікування" буде вдалим, можна буде приступати до реального лікування живого пацієнта. Таким чином більше не потрібно буде перевіряти дію ліків на людині й змінювати підхід у разі невдачі. Тепер невдачу буде видно заздалегідь і значно швидше.