Дослідники з Лабораторії прикладної фізики Джонса Гопкінса разом із колегами проаналізували дані, отримані ще у 1986 році. Відкриття, яке вдалося зробити, свідчить, що Міранда може бути одним із найбільш перспективних об'єктів для пошуку позаземного життя, зазначає Earth.com.
Дивіться також Придатні для життя планети можуть бути ще більш рідкісними, ніж ми думали
Як дослідникам вдалося отримати нову інформацію зі старих знімків Voyager 2?
Використовуючи сучасні методи комп'ютерного моделювання, Том Нордгейм та його команда змогли зазирнути в геологічне минуле Міранди. Цей супутник відомий своїм дивним ландшафтом: глибокими борознами, високими скелями та незвичними формами, званими коронами, що нагадують клаптикову ковдру, зібрану з різних світів.
З детальною роботою науковців можна ознайомитися на поралі The Planetary Science Journal.
На Міранді справді можливе життя?
Моделювання показало, що приблизно від 100 до 500 мільйонів років тому Міранда мала підповерхневий океан глибиною щонайменше 100 кілометрів. При цьому товщина крижаного панцира не перевищувала 31 кілометр.
Суптник Урану – Міранда / Фото NASA зроблене Voyager 2 24 січня 1986 року
Для такого маленького об'єкта, що знаходиться на величезній відстані від Сонця, це стало справжнім сюрпризом для вчених, за словами учасника дослідження Калеба Строма.
Тепло, необхідне для підтримання води в рідкому стані, ймовірно, виникало через орбітальний резонанс – тертя всередині супутника, викликане гравітаційним впливом сусідніх місяців Урана.
Чим цікавий Уран для дослідників?
Сам Уран також залишається загадковою планетою: він обертається "на боці", має атмосферу з води, аміаку та метану, а його полюси перебувають по 42 роки в темряві або під сонячним світлом. Наявність океану на одному з його 27 супутників робить систему планети ще цікавішою для вивчення.
Науковці вважають, що океан міг не замерзнути повністю до сьогодні. Якби Міранда перетворилася на суцільну кригу, на її поверхні з’явилися б специфічні розломи, яких на знімках не виявили.
Це наводить на думку, що під шаром льоду досі залишається рідка вода, хоча цей шар став тоншим. Подібні умови раніше знаходили на Енцеладі, супутнику Сатурна, де діють активні гейзери.
Наразі Том Нордгейм наголошує, що вчені витиснули максимум інформації зі старих фотографій, тому для остаточного підтвердження наявності життя та води потрібні нові місії до Урана.
Чому існування пошук життя на таких супутниках може бути проблемою?
Навіть наявність рідкої води під товщею криги на таких тілах як Енцелад, Європа чи Міранда саме по собі не означає існування життя, хоч на це покладаються великі надії.
Для того, щоб дізнатися більше про ці тіла, їх потрібно максимально детально вивчати, а це потребує нових місій з орбітальними та спусковими апаратами.
Місії на поверхні можуть дати найбільш цінні дані, однак товща криги може виявитися нездоланною навіть в найтонших місцях. Нещодавно науковці наголошували, що якщо на Європі є сліди життя, то знайти їх буде дуже складно.
До того ж наявні дані про добре вивчену Європу свідчать, що товщина крижаного шару супутника оцінюється приблизно в 29 кілометрів, що ускладнює обмін речовинами між поверхнею і рідким океаном. Тобто вода на таких об'єктах може бути законсервована.