Що показали дослідження під льодовим шельфом?
Автономний підводний апарат Ran працював під льодовим шельфом Дотсон у Західній Антарктиді в межах міжнародної наукової програми з вивчення стабільності льодовиків та їхнього впливу на рівень Світового океану. Основна мета місії полягала в детальному картографуванні нижньої поверхні льоду та аналізі того, як теплі океанічні течії пришвидшують танення шельфів, пише Indian Defence Review.
Дивіться також В Антарктиді відкрили унікальне сховище льодових кернів із гірських льодовиків
Під час попередньої експедиції апарат провів під льодом 27 діб і дослідив близько 140 квадратних кілометрів підлідного простору. Використовуючи багатопроменевий сонар на відстані приблизно 50 метрів від основи льоду, Ran зафіксував форми, які не вписуються в класичні моделі танення. Серед них були терасоподібні уступи, глибокі канали та згладжені ділянки ерозії, що змінювалися залежно від швидкості та напрямку океанічних течій
Ця схема показує приблизний вигляд місії апарата Ran / Зображення Анни Волін
У центральній та східній частинах шельфу виявили сходинкоподібні плато з чіткими вертикальними стінками. Такі структури свідчать про відносно повільне, малотурбулентне танення.
Натомість західна зона демонструвала іншу картину – гладкі поверхні та сліди інтенсивної ерозії, пов’язані зі швидкими потоками води, які буквально зішліфовують лід знизу.
Візуалізація нижньої частини шельфового льодовика Дотсона, що показує загадкові краплеподібні ділянки танення / Зображення Філіпа Штедта/Університет Гетеборга
Особливу увагу дослідників привернули тріщини, що проходять крізь усю товщу льоду. Частина з них відома за супутниковими знімками ще з 1990-х років, однак під льодом вони виявилися значно ширшими. Уздовж їхніх стінок зафіксовано підвищене танення, що вказує на тривалий вплив теплої води.
Найбільш незвичним відкриттям стали витягнуті заглиблення краплеподібної форми завдовжки від 20 до 300 метрів і глибиною до 50 метрів. Вони розташовані переважно в західній частині шельфу, де потоки води найшвидші. Науковці пов’язують їхнє формування з ефектами обертання течій у тонкому прикордонному шарі під льодом. За цією гіпотезою, асиметричне танення виникає через поєднання швидкості руху води, солоності та напрямку потоку.
Таємниче зникнення
Після збору цих даних Ran знову вирушив під лід, щоб порівняти нові дані з результатами попередньої місії. Заплановане занурення мало тривати 24 години, але після визначеного часу апарат не вийшов на зв’язок. Через велику товщу льоду пряме відстеження було неможливе, а акустичні пошуки не дали результатів.
Втрату підтвердила Британська антарктична служба. Причини зникнення досі не встановлені – серед можливих версій розглядають технічну несправність або зіткнення з невідомими підлідними структурами.
Попри втрату апарата, зібрані раніше дані вже змінили уявлення про те, як саме тане льодовий шельф Дотсон. Виявилося, що процес є вкрай нерівномірним: у деяких зонах швидкість танення сягає до 15 метрів на рік. Саме західна частина шельфу втрачає лід найшвидше, що узгоджується з супутниковими спостереженнями та океанічними моделями, йдеться в дослідженні, яке опублікували ще у 2024 році в Science Advances.
За підрахунками науковців, з 1979 по 2017 рік танення цього шельфу додало близько 0,02 дюйма до глобального рівня моря. З початку 2000-х років регіон уже втратив майже 390 гігатонн льоду. Ці цифри підтверджують, що локальні океанічні процеси відіграють ключову роль у дестабілізації льодових мас Західної Антарктиди та потребують перегляду існуючих кліматичних моделей.