Як антична скульптура опинилася в ізольованому похованні за тисячі кілометрів від Рима?
Історія цього відкриття розпочалася у штаті Мехіко, приблизно за 65 кілометрів на північний захід від столиці, у доіспанському поселенні Текасік-Калістлахуака. Мексиканський археолог Хосе Гарсія Пайон під час дослідження пірамідальної структури виявив поховальну камеру, яка була надійно запечатана трьома шарами підлоги, що збереглися в ідеальному стані, пише Arkeonews.
Дивіться також У руїнах бронзової доби знайшли залишки унікального ткацького верстата
Серед ритуальних дарів, які включали золоті прикраси, мідні вироби, бірюзу, гірський кришталь, вироби з кістки та мушель, а також кераміку, лежав об'єкт, який приголомшив дослідників – маленька теракотова голова бородатого чоловіка з виразними європейськими рисами обличчя.
Римське обличчя в ацтекській піраміді / Фото Ancient Origins
Стилістичний аналіз артефакту вказує на його явне середземноморське походження. Експерти з класичної археології, зокрема Ернст Берінгер та колишній директор Німецького археологічного інституту в Римі Бернард Андреае, підтвердили, що голова є римським витвором мистецтва.
- Андреае наголошував, що зачіска та форма бороди відповідають моді періоду династії Северів, а саме 193 – 235 рокам нашої ери.
- Проте саме поховання, де знайшли голову, датується значно пізнішим часом – періодом між 1476 та 1510 роками нашої ери, незадовго до появи іспанців у Мексиці.
Для перевірки автентичності об'єкта у 1995 році в Гейдельберзькому університеті було проведено термолюмінесцентне датування. Результати показали, що артефакт був виготовлений у діапазоні від дев'ятого століття до нашої ери до середини тринадцятого століття нашої ери. Це фактично виключає можливість того, що голова була виготовлена в колоніальну епоху, йдеться в дослідженні Кембриджського університету.
Попри це, величезний часовий розрив у понад тисячу років між датою виготовлення голови та часом формування поховання викликає серйозні дискусії в науковій спільноті. І зовсім не тому, що такий стан справ начебто нелогічний, адже голова зроблена раніше за гробницю, а не навпаки. Проблема в тому, як предмет потрапив на цю територію до того, як відбувся перший підтверджений контакт між континентами.
Як голова там опинилась?
Однією з популярних версій є припущення, що знахідка може бути жартом студентів археолога. Висувалася гіпотеза, що студент Уго Моедано міг підкинути голову під час розкопок, щоб розіграти Пайона.
Проте Ромео Хрістов, який досліджував цю справу, з'ясував, що син археолога заперечує таку можливість, стверджуючи, що Моедано взагалі не був присутній на розкопках. Крім того, якби поховання було порушене для підкидання фальшивки, золоті предмети всередині навряд чи залишилися б недоторканими.
Інша теорія припускає можливість випадкового контакту через океан. Знахідка римської торгової точки на острові Лансароте (Канарський архіпелаг), що датується періодом від першого століття нашої ери до третього століття нашої ери, свідчить про активні морські подорожі римлян. Ймовірно, якесь судно могло потрапити в течію та бути віднесеним до берегів Америки. Навіть якщо це була поодинока катастрофа, вцілілі люди або залишки корабля могли стати джерелом незвичних предметів, які згодом потрапляли вглиб материка через торгівельні шляхи місцевих народів.
Попри скептицизм деяких науковців, таких як Майкл Сміт, який вказує на недостатньо детальну документацію розкопок, автори дослідження поселення Текасік-Калістлахуака наполягають на надійності археологічного контексту. Робота Хосе Гарсії Пайона, хоч і має певні недоліки в каталогізації, була проведена професійно.
Поки історики шукають остаточні докази, римська голова залишається одним із найбільш загадкових свідчень того, що історія трансокеанських зв'язків може бути набагато складнішою, ніж вважалося раніше.