Скільки супутників на орбіті

Ще кілька десятиліть тому навколо Землі літали лише поодинокі штучні супутники. Сьогодні ж наша планета буквально оточена тисячами таких апаратів, і щодня їхня кількість зростає. Особливо інтенсивне нарощування супутникових угруповань пов’язане з діяльністю приватних компаній, які запускають цілі "мегасузір’я" для глобального інтернет-зв’язку, пише 24 Канал.

Дивіться також Радянський космічний апарат, який не долетів до Венери, нарешті повернувся на Землю: де він упав

Після запуску першого штучного супутника людство виводило в космос приблизно від 50 до 100 супутників щороку. Така ситуація зберігалася до 2010-х, коли на ринку з’явилися приватні космічні гравці – насамперед SpaceX. Із того часу частота запусків стрімко зросла: у 2024 році ракети стартували в середньому кожні 34 години, доставляючи на орбіту понад 2800 супутників за рік.

Станом на травень 2025 року навколо Землі обертається приблизно 11 700 активних супутників. Переважна більшість із них перебуває на низькій навколоземній орбіті – до 2000 кілометрів над поверхнею планети. Якщо ж враховувати й неактивні апарати – ті, що вже вийшли з ладу або очікують зняття з орбіти, – то загальна кількість супутників, за оцінками Управління ООН з питань космічного простору, може досягати 14 900. Цю цифру складніше точно підтвердити, адже такі об’єкти не завжди добре відстежуються.

І це лише початок. Деякі фахівці прогнозують, що у найближчі десятиліття кількість супутників може зрости майже до 100 000. Це викликає серйозні побоювання серед науковців і екологів. Велика кількість супутників створює ризик зіткнень, накопичення космічного сміття, ускладнює астрономічні спостереження та може вплинути на довкілля.

Різке зростання кількості супутників пояснюється появою мегасузір’їв – величезних мереж супутників, створених приватними компаніями. Лідером у цій сфері є проєкт Starlink компанії SpaceX. З травня 2019 року Ілон Маск зі своєю компанією запустив близько 7400 активних супутників – понад 60% від загальної кількості супутників на орбіті. Проте Starlink – не єдиний гравець. Йому на п’яти наступають такі ініціативи, як OneWeb (Eutelsat), SpaceMobile (AST), проєкт Kuiper від Amazon та китайська мережа "Тисяча вітрил".

Скільки ще

Хоча важко точно передбачити, скільки супутників ще з’явиться в космосі, астрономи намагаються розрахувати так звану вантажопідйомність – максимальну кількість супутників, які можуть одночасно перебувати на орбіті без критичних наслідків. За оцінками Університету Британської Колумбії, для низької орбіти ця межа становить близько 100 000 супутників. Після досягнення цієї цифри нові апарати запускатимуться лише на заміну старим.

Коли буде досягнута ця межа – наразі невідомо. Але за теперішніх темпів зростання це може статися вже до 2050 року.

Які наслідки

  • Такий масштабний приріст супутників має низку потенційних загроз. Найперше – це космічне сміття. Хоча сучасні ракети часто використовуються повторно, багато з них залишають після себе прискорювачі, які дрейфують на орбіті роками. Зіткнення з іншими об’єктами призводить до утворення безлічі уламків, що підвищує ризик нових зіткнень. Це може запустити ефект доміно, відомий як синдром Кесслера. У гіршому сценарії така ситуація зробить космос непридатним для подальших польотів.
  • Окрема проблема – світлове забруднення. Супутники відбивають сонячне світло, що створює яскраві смуги на знімках телескопів і заважає астрономам.
  • Крім того, деякі супутники, зокрема Starlink, можуть створювати радіоперешкоди, що ставить під загрозу радіоастрономічні спостереження.
  • Ракетні запуски також впливають на атмосферу: вони викидають парникові гази, сприяючи зміні клімату. Один запуск здатен спричинити викиди вуглецю у 10 разів більші, ніж звичайний комерційний авіарейс.
  • Є й інші загрози для довкілля. Коли супутники згорають в атмосфері, вони вивільняють металеві частки, які, за деякими дослідженнями, можуть вплинути навіть на магнітне поле Землі. Це нова сфера наукових досліджень, але потенційні ризики вже викликають занепокоєння.

Варто зазначити, що супутники також приносять користь – наприклад, забезпечують інтернет у віддалених регіонах. Проте багато експертів сумніваються, що переваги переважують всі можливі ризики. На їхню думку, доцільно уповільнити темпи запусків до моменту, поки не буде напрацьовано ефективні міжнародні правила.