Чому відбитки лап опинилися над головами дослідників?
Незвичайну знахідку зафіксували в печері Кастельбук, що розташована в регіоні Косс-Межан на півдні Франції. Шлях до місця, де збереглися сліди, виявився надзвичайно складним: науковцям довелося долати вузькі, звивисті та часто затоплені проходи протягом понад 100 метрів, щоб дістатися кінцевої точки на глибині близько 500 метрів під землею. Попри те, що глибокі галереї природних підземних порожнин є небезпечними та важкодоступними, вони мають величезний потенціал для збереження скам'янілостей, що й підтвердило це дослідження, пише Daily Galaxy.
Дивіться також Пролежали у землі 70 мільйонів років: у Франції виявили сотні яєць динозаврів
Найбільше дослідників вразило розташування слідів – вони знаходяться навіть не на стінах, а на стелі печери. Це не просто звичайні вм'ятини на поверхні, а так звані тривимірні контр-відбитки. Вони утворилися мільйони років тому, коли динозаври пройшли по м'якому осаду, а створені ними заглиблення згодом заповнилися іншими відкладеннями. З часом ці породи затверділи, а внаслідок ерозії та формування карстової печери нижні шари зникли, оголивши заповнені форми, які тепер виступають зі стелі.
Аналіз відбитків показав, що деякі з них досягають 1,25 метра у довжину. Це свідчить про те, що їх залишили представники титанозавроформних завроподів – групи масивних травоїдних динозаврів. Такі особини могли перевищувати 30 метрів у довжину та важити до 50 тонн. Вік знахідки оцінюють у 166 – 168 мільйонів років, що відповідає юрському періоду. У ті часи територія сучасної Франції була прибережною зоною, де і пересувалися ці гіганти.
Сліди динозаврів, збережені на стелі печери Кастельбук / Фото Journal of Vertebrate Paleontology
Завдяки винятковому рівню збереженості, палеонтологи змогли розгледіти найдрібніші деталі анатомії: відбитки пальців, подушечок лап і навіть сліди від кігтів. Зокрема, один із відбитків правої задньої лапи чітко демонструє п'ять сформованих пальців, що є рідкісним явищем для подібних скам'янілостей.
Особливості одного з трьох виявлених ланцюжків слідів не збігаються з жодними відомими раніше описами завроподів того періоду. Це дозволило вченим ідентифікувати новий іхнотаксон, який отримав назву "Occitanopodus", що вказує на регіон знахідки та унікальну морфологію лап тварини.
Автори дослідження, опублікованого в журналі Journal of Vertebrate Paleontology, наголошують, що глибокі печери можуть запропонувати набагато більші та краще збережені поверхні для вивчення, ніж відкриті скельні виступи. Ця знахідка допомагає заповнити прогалини в еволюційній історії завроподів, яка на сьогодні залишається вивченою лише частково, і підкреслює важливість подальших розкопок у важкодоступних підземних системах.
Як же сліди опинилися на стелі?
Очевидно, що динозаври по стелі не ходили. Пласт породи, яка тепер є верхньою частиною печери, раніше розташовувався внизу, можливо, був берегом водойми. М'яка від води поверхня дозволила заглибинам утворитися.
Після затвердіння пройшли мільйони років, протягом яких материки рухалися, поверхні зміщувалися й перемішувалися. Колишнє дно океану подекуди ставало горами (і тому зараз там можна знайти рештки древніх мушель і риб), а прибережна зона опускалась донизу, стаючи поверхнею печер.
Імовірно, саме це й сталось у цьому випадку. Поверхня зі слідами занурилась під землю, перевернулася й стала стелею печери, зберігши при цьому відбитки.