Вчені кажуть, що природа змогла усунути наслідки цього екологічного лиха лише у XX столітті. Призвело до неї місцеве виробництво.
Цікаво Університет Ексетера опублікував старовинний документ, який описує суд інквізиції над рабом
Про що розповіли мозаїки
За допомогою геомагнітних досліджень поверхні та подальших розкопок археологи німецького університету імені Йоганна Гутенберга розкрили нові відомості про район (Галілея, Ізраїль), де на початку VIII століття халіф замовив будівництво палацу з мечеттю та 15-метровою вежею. Називався він Хірбат аль-Мінья. Згідно зі знахідками, задовго до побудови палацу тут вже існувало поселення, де жили християни чи юдеї.
У цій місцевості знайшли мозаїки та сліди екологічної катастрофи / Фото Universitaet Mainz
- Під час розкопок виявили кам'яні споруди з базальту з оштукатуреними стінами, барвистими мозаїчними підлогами, що належать до різних періодів.
- Крім того, знайшли навіть цистерни для води та кераміку V-VII століть.
- Одна з мозаїк із вигнутими стеблами рослин схожа на зображення Нілу, що масово створювались у V-VI століттях.
Процес розкопок на березі Галілейського моря / Фото Universitaet Mainz
Знахідки свідчать, що поселення процвітало як мінімум за століття до того, як почалися роботи над палацом халіфа. Початкові мешканці цієї місцевості були або християнами, або євреями, згодом до них приєдналася невелика ісламська громада, для якої халіф побудував бічний вхід — щоб віруючі могли потрапити до його мечеті в палаці.
Пізніше нове будівництво призвело до руйнування частини мозаїк, а ділянки старих стін були знесені. Зрештою місце стало мусульманським цвинтарем.
Мозаїки, виявлені на березі Галілейського моря / Фото Universitaet Mainz
Катастрофа
Неподалік археологи виявили кам'яну піч, що використовується для перероблювання цукрової тростини. Причому результати розкопок палацу халіфа та геомагнітні дослідження показують, що масштаби цього промислу були величезними.
Цукрова тростина була одним з основних продуктів сільськогосподарського експорту Святої Землі періоду раннього Середньовіччя і приносила значні багатства землевласникам. Для її вирощування були потрібні величезні обсяги води, а для кип'ятіння — велика кількість деревини. Результатом стала широка ерозія ґрунту та екологічна катастрофа, від якої територія навколо озера в повному обсязі оговталась лише у XX столітті.