Нове дослідження втрачених на пів століття фрагментів черепів довело, що ці амфібії не лише вижили після наймасштабнішого вимирання в історії Землі, а й змогли адаптуватися до життя в солоній воді та заселити всю планету, пише Phys.org.
Дивіться також В Іспанії знайшли скам'янілості крихітного динозавра з дуже дивним черепом
Як стародавні амфібії змогли підкорити світ після глобальної катастрофи?
Сьогодні регіон Кімберлі на північному заході Австралії – це край скелястих хребтів, червоного ґрунту та суворих посух. Проте на початку тріасового періоду, близько 250 мільйонів років тому, цей ландшафт виглядав зовсім інакше: територію вкривала солонувата вода мілководної затоки, а береги нагадували розлогі мулисті рівнини.
Замість сучасних динго чи кенгуру тут панували темноспондили – дивовижна група хребетних, які зовні були схожі на гігантських саламандр із рисами крокодилів. Ці істоти виявилися одними з найвитриваліших мешканців Землі.
Їхня лінія проіснувала понад 210 мільйонів років, успішно пройшовши крізь два масові вимирання наприкінці пермського та тріасового періодів.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Journal of Vertebrate Paleontology, проливає нове світло на цих тварин. Воно вперше показує, як вони змогли стати еволюційною історією успіху.
З чого все почалося?
Історія конкретної знахідки, відомої як Erythrobatrachus noonkanbahensis, почалася ще у 1960-х роках під час експедицій на станцію Нунканба, що за 250 кілометрів від Брума. Тоді палеонтологи витягли з породи три фрагменти черепів, які згодом розіслали по музеях Австралії та США.
Проте протягом наступних п'ятдесяти років ці цінні зразки вважалися втраченими. Науковцям пощастило двічі: спочатку в Музеї Західної Австралії знайшовся якісний гіпсовий зліпок одного з фрагментів, а згодом один із оригіналів несподівано виявили в колекції університету Берклі в Каліфорнії.
Ретельний аналіз цих двох фрагментів приніс наукову сенсацію: виявилося, що вони належать не одному виду, як вважалося раніше, а двом зовсім різним істотам. Хоча обидві тварини мали черепи довжиною близько 40 сантиметрів, вони займали різні екологічні ніші.
Високоякісний гіпсовий зліпок та голотипний зразок Erythrobatrachus noonkanbahensis / Фото Journal of Vertebrate Paleontology
Власне Erythrobatrachus мав масивну широку голову, що робило його топовим хижаком у своєму середовищі. Натомість другий вид, ідентифікований як Aphaneramma, мав довгу тонку морду, ідеально пристосовану для полювання на дрібну рибу.
Найбільше дослідників вразила здатність цих амфібій ігнорувати високий рівень солі у воді. Сучасні земноводні зазвичай дуже чутливі до солоності, проте родина Trematosauria, до якої належать обидва види, почувалася в морських відкладеннях цілком комфортно. Саме ця особливість дозволила їм розселитися по всьому світу.
Підтвердження того, що ареал Aphaneramma охоплював і Австралію, є надзвичайно важливим, адже скам'янілості цього ж роду раніше знаходили у Шпіцбергені, Пакистані та Мадагаскарі.
Місця виявлення Erythrobatrachus noonkanbahensis / Фото DEMIRS Data & Software Centre
Особливого значення відкриттю додає той факт, що ці тварини з'явилися в геологічному літописі менш ніж через мільйон років після "Великого вимирання" – найкатастрофічнішої події в історії планети.
Це зосереджує увагу на неймовірній еволюційній гнучкості темноспондилів. Їхня здатність швидко освоювати нові екологічні ніші навіть під час екстремальних глобальних змін робить їх однією з найуспішніших груп в історії розвитку життя на Землі.