Основою для друку складових частин транзистора дослідники взяли наноцелюлозу. Це особливий вид целюлози у вигляді кристалів або нановолокон.
Цікаво Вчені записали інформацію на пластик: метод перспективніший, ніж запис на ДНК
Що відомо про розробку
Наноцелюлозу отримують з рослин або відходів деревного виробництва. Вона є хорошим ізолятором для струму. Дослідники додали її у вигляді кристалів в чорнило, яке потім використовували для друку транзистора і електронної схеми.
Для струмопровідних частин транзистора використовувалися чорнило з добавками графена і вуглецевих нанотрубок. Чергуючи чорнило і шари друку вдалося надрукувати електронний датчик.
Випробування друкованого транзистора в складі біодатчика / Фото Duke University
Зокрема, вчені надрукували датчик солей і ефірів молочної кислоти. Термін життя такого датчика може бути до шести місяців, після чого він може бути перероблений у воді під впливом звукових хвиль.