Кількість даних, які продукує людство, з кожним роком зростає. Всі вони потребують пам'яті для зберігання. Однак при нинішніх темпах приросту можливості будь-яких накопичувачів будуть вичерпані рано чи пізно. Тому дослідники не тільки вдосконалюють технології зберігання даних, але і шукають нові.
Цікаво Хакери викрали дані про інформаторів у поліції Вашингтона: правоохоронцям погрожують
У чому суть методу
Одним з перспективних напрямків у цій сфері вважається ДНК – біологічний полімер, який складається з блоків-нуклеотидів, які можуть кодувати інформацію. Ці молекули хімічно стабільні й дозволяють накопичувати величезні кількості даних у крихітному фізичному обсязі. Теоретично одного грама ДНК достатньо для запису близько 200 петабайтів. Людство досі не використовує цю технологію збереження і зчитування інформації, бо вона є занадто складною і дорогою.
Але ДНК – далеко не єдина молекула, здатна виступати в ролі накопичувача. Такі властивості демонструє будь-який полімер, що складається з набору різних мономерів. Це показали вчені з Техаського університету в Остіні.
- Замість ДНК з її чотирма різними нуклеотидами вони використовували синтетичний пластик з 16 різних аміноспіртів.
- Ці сполуки застосовують в хімічній промисловості, вони доступні та недорогі.
- З таких мономерів отримали короткі олігомерні ланцюжки, що складаються з 18 ланок.
- Кожен фрагмент відповідав одній з букв англійського алфавіту.
- Потім з олігомерів синтезували полімерну молекулу, яка кодувала цитату з роману Джейн Остін "Менсфілд-парк":
Результат
При перших спробах прочитати записаний в полімер текст вдалося успішно відновити понад 98 відсотків даних. Після деяких удосконалень були прочитані всі 158 олігомерів.
Автори додають, що такий полімер при звичайних умовах залишається настільки ж стабільним, як ДНК, а завдяки більшій різноманітності мономерів він дозволяє накопичувати дані з більшою щільністю.