Деталі відкриття
Стара теорія про зникнення неандертальців говорить про їх вимирання через можливе винищення з боку Homo sapiens, але з часом багато вчених почали в цьому сумніватися. Нові припущення дотримуються гіпотези асиміляції, коли обидва види просто почали схрещуватися, змішуючи свої гени, і в результаті Homo neanderthalensis просто природним чином зникли, розчинившись у популяціях сучасної людини.
Хоча ми не маємо остаточної відповіді на це питання, ми точно знаємо одне: Homo sapiens і Homo neanderthalensis схрещувалися протягом тисяч років.
Дивіться також Шокуюче дослідження заявляє, що неандертальці насправді не вимерли: що ж із ними сталося
Нові дослідження показують, що саме тут, у горах Загрос, відбулося це перше схрещування двох видів людей, яке змінило долю принаймні нашого виду, оскільки ми все ще носимо неандертальську ДНК через тисячоліття.
Археолог Саман Гуран з Кельнського університету та його колеги використовували комбінацію генетичних, археологічних, топографічних та екологічних даних, щоб звузити місцезнаходження до цього регіону.
Ми вважаємо, що гори Загрос слугували коридором, який сприяв розселенню [сучасних людей] на північ, а неандертальців — на південь,
– пише команда дослідників у своїй статті.
Ця територія включає одну з найвідоміших неандертальських стоянок — печеру Шанідар, де були виявлені останки десяти неандертальців, у тому числі знамените поховання з квітами. Такі відкриття показали, що неандертальці були набагато розумнішими, креативнішими і турботливішими, ніж ми спочатку вважали.
Моделювання, проведене Гураном та його командою на основі численних джерел даних, дозволяє припустити, що гори Загрос — це місце, де перетинаються умови навколишнього середовища, які найкраще підходять обом видам. Вони включають у себе регіони з холодним кліматом, такі як палеарктична батьківщина неандертальців, а також тепліші та багатші рослинністю місця проживання в афротропічному царстві, де з'явився наш власний вид.
На цій схемі блакитним кольором показано ареали проживання неандертальців, а зеленим – сучасних людей нашого виду. Червоний колір – це території спільні, де ареали накладалися одне на одного, що дозволяло обом видам взаємодіяти і схрещуватися між собою / Фото Saman H. Guran/Scientific Reports
Кілька хвиль схрещування з неандертальцями досі записані в наших генах, кажуть учені, і завдяки деяким методам ми можемо приблизно назвати час кожної з них. Наприклад, час, приблизно між 120 і 80 тисячами років тому, збігається з другою хвилею схрещування.
Завдяки високому біорізноманіттю, регіон Загрос також мав достатньо ресурсів, щоб дозволити обом видам існувати пліч-о-пліч, а різноманітність середовищ забезпечувала безпеку, коли кліматичні умови ставали несприятливими.
Прикордонні зони двох царств важливі для біології, оскільки вони слугують притулком для видів з льодовикового середовища,
– пояснюють учені.
Можливо, саме такі зміни кліматичних умов зблизили обидва види, посиливши їхню взаємодію.
Один зуб неандертальця віком 65 000 років, пов'язаний з колекцією кам'яних інструментів, підтримує екологічне моделювання команди. Він розміщує неандертальців у потрібному місці в потрібний час. Ба більше, попередні дослідження виявили схожість рис обличчя між неандертальцями та сучасними людьми в цьому регіоні.
Цікаво, що хоча у нас є достатньо доказів наявності ДНК неандертальців у людей, ми ще не знайшли жодного прикладу сучасної людської ДНК у неандертальців. Це може бути пов'язано з нестачею доступних зразків ДНК неандертальців, або ж із тим, що через 500 000 років генетичного розділення між нашими двома видами успішний обмін генами був рідкісним явищем.