У NASA припускали, що частина 600-кілограмового супутника може пережити вхід в атмосферу, однак більшість конструкції мала згоріти. Ризик того, що уламки могли б завдати шкоди людям, оцінювали приблизно як 1 до 4200, розповідає Phys.org.
Дивіться також Starship V3 нікуди не полетить – SpaceX раптово перенесла дату запуску космічного корабля
Що відомо про супутник Van Allen Probe A?
Супутник був одним із двох апаратів місії Van Allen Probes, запущених у 2012 році для дослідження радіаційних поясів Ван Аллена, які оточують Землю. Обидва зонди працювали близько семи років і завершили наукову місію у 2019-му після закінчення запасів пального.
Спочатку NASA очікувало, що апарати залишатимуться на орбіті приблизно до 2034 року, але посилена сонячна активність останніх років прискорила падіння Probe A. Його "близнюк" – Probe B – досі перебуває на орбіті, хоча вже не функціонує; прогнозується, що він увійде в атмосферу не раніше 2030 року.
У понеділок аерокосмічне відомство опублікувало на сайті NASA опублікувало повідомлення про те, що перший супутник ввійде в атмосферу Землі та згорить в її щільних шарах.
Van Allen Probe A перед запуском / Фото NASA
Нідерландський науковець Марко Лангбрук зазначив, що передбачати місце та час падіння космічних апаратів завжди складно, а в цьому випадку прогноз ускладнювала витягнута та нестабільна орбіта супутника.
Результати роботи місії Van Allen Probes
Місія Van Allen Probes стала однією з найуспішніших наукових програм NASA з вивчення навколоземного космічного середовища. З 2012 до 2019 року два зонди вперше змогли тривалий час працювати безпосередньо всередині радіаційних поясів Землі, збираючи унікальні дані про поведінку заряджених частинок і вплив сонячної активності на магнітосферу.
Радіаційні пояси Ван Аллена / Ілюстративне зображення NASA
Одним із ключових відкриттів стало виявлення тимчасового третього радіаційного поясу, який формується під час періодів підвищеної сонячної активності. Це змусило науковців переглянути базові уявлення про структуру поясів Ван Аллена та механізми прискорення частинок у космосі.
Зонди також зафіксували нові процеси, що пояснюють швидке прискорення електронів та взаємодію хвиль і частинок, які визначають інтенсивність радіаційних бур. З деталями дослідження можна ознайомитися на сайті препринтів наукових робіт arxiv.org. Такі результати допомогли значно покращити моделі прогнозування космічної погоди та оцінки ризиків для супутників і астронавтів.
Загалом дані зібрані в ході місії дали змогу краще зрозуміти, як радіаційні пояси захищають Землю від сонячного вітру та космічного випромінювання, а також як їхня мінливість впливає на роботу космічної техніки й зв'язку.