Вчені вважають, що головною причиною змін є потепління океанських вод, які підмивають льодові маси знизу, повідомляє Space.com.
Дивіться також Чому ми не знайшли інопланетян: нове дослідження дає тривожну відповідь
Чому відступає антарктичний лід і що показали супутники?
Міжнародна команда дослідників під керівництвом науковців з Каліфорнійського університету в Ірвайні проаналізувала супутникові дані за період із 1992 до 2025 року. За цей час на материку зникло приблизно 12 950 км2 льоду, який раніше був закріплений на скельному дні Антарктиди.
Дослідники зосередилися на так званій лінії заземлення льоду – межі, де масиви льоду, що лежать на суші, починають плавати на поверхні океану. Ця зона є критично важливою для кліматичних досліджень: саме після її відступу лід починає безпосередньо впливати на підвищення рівня світового океану.
За словами керівника дослідження Еріка Ріньйо, вчені вже десятиліттями знали про важливість цієї межі, але вперше вдалося скласти повну карту її змін для всієї Антарктиди за 30 років спостережень.
Супутники допомогли зрозуміти масштаби проблеми
Щоб отримати такі результати, команда використала дані великої кількості супутникових місій космічних агентств Європи, Канади, Японії, Італії, Німеччини та Аргентини. Радіолокаційні інструменти дозволили відстежувати, як плаваючі льодові шельфи підіймаються й опускаються під час припливів. Лід, що лежить на дні континенту, не рухається разом із припливами – саме це допомогло точно визначити зміни положення лінії заземлення.
Аналіз показав, що близько 77% узбережжя Антарктиди залишалося стабільним щонайменше з 1996 року. Однак у деяких регіонах ситуація значно тривожніша. Найбільший відступ льодовиків зафіксували у Західній Антарктиді, особливо вздовж узбережжя моря Амундсена та в секторі Гетц. У деяких місцях лінія заземлення змістилася на 42 кілометри.
Чому це відбувається?
Головною причиною цього процесу вчені називають теплі океанські течії, які проникають під льодові шельфи через глибокі підводні канали. Тепла вода підточує лід знизу, роблячи його тоншим і слабшим. Через це льодові шельфи гірше стримують льодовики, що розташовані на суші.
Ріньйо пояснює ситуацію простою аналогією: континентальний лід схожий на повітряну кульку, яка не проколота повністю, але там, де пошкодження з’являються, вони можуть бути дуже глибокими.
Окрему загадку для вчених створює північно-східна частина Антарктичного півострова. У цьому регіоні ще до початку досліджуваного періоду зруйнувалися кілька великих льодових шельфів, а льодовики продовжують швидко відступати. Проте дослідники не знайшли переконливих доказів того, що тут ключову роль відіграє саме тепла океанська вода.
Це означає, що на зміну льоду можуть впливати інші фактори, які поки що залишаються не до кінця зрозумілими.
Окрім фіксації вже відбутих змін, нове дослідження має важливе значення для кліматичних прогнозів. Отриманий 30-річний набір спостережень дозволяє перевіряти комп’ютерні моделі, які використовуються для прогнозування підвищення рівня світового океану.
На думку дослідників, будь-яка модель клімату повинна відтворювати ці реальні зміни, щоб її прогнози можна було вважати надійними.
Попри те що значна частина континенту залишається стабільною, вчені попереджають: нинішній баланс може не зберегтися назавжди. Якщо процеси відступу льоду посиляться, наслідки для світового океану можуть стати значно серйознішими.
Результати дослідження опублікували 2 березня в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.